ПОСТАНОВА
Іменем України
20 січня 2021 року
Київ
справа №ЗПП/320/23/20
адміністративне провадження №К/9901/30355/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № ЗПП/320/23/20
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, третя особа: Прокуратура Київської області про зупинення дії рішення,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, прийняту у складі головуючого судді Лапій С.М.,
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Костюк Л.О.; суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.
УСТАНОВИВ:
І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила зупинити дію рішення Дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 16 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області ОСОБА_1 .
2. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають підстави та можливі заходи забезпечення позову. У той же час, в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу про звільнення прокурора, а тому його реалізація може призвести до передчасного та необґрунтованого її звільнення із займаної посади в органах прокуратури, що свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі та ускладнить відновлення цих прав, свобод та інтересів у разі невжиття заходів забезпечення позову.
2.1. Крім того, посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво погіршити матеріальний стан її сім`ї.
3. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що станом на час звернення до суду заявниця займала посаду прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області, на яку призначена наказом прокурора Київської області від 16 червня 2020 року № 339.
3.1. Як свідчить зміст заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 уважає протиправним рішення Дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 16 липня 2020 року про неуспішне проходження нею атестації та має намір його оскаржити.
4. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
4.1. Зупинено дію рішення Дев`ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 16 липня 2020 року про неуспішне проходження прокурором відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області ОСОБА_1 атестації.
5. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на її користь, та ефективний захист і поновлення порушених прав заявниці, оскільки станом на час звернення до суду заявниця займала посаду прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області, в той же час, прийняття Дев`ятою кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації є підставою для звільнення її з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
ІІ. Касаційне оскарження
6. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного суду Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 13 листопада 2020 року.
7. У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
8. На обґрунтування касаційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначає, що задовольнивши заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій фактично продовжили публічні відносини публічної служби для позивача, що не відповідає завданню адміністративного судочинства в частині справедливого та неупередженого розгляду справ, адже таке рішення буде визначальним для подальшого розгляду адміністративної справи.
9. 07 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого Шевцової Н.В., суддів - Мацедонської В.Е., Загороднюка А.Г. відкрито касаційне провадження та витребувано справу № ЗПП/320/23/20 із Київського окружного адміністративного суду.
10. 17 грудня 2020 року справа № ЗПП/320/23/20 надійшла до Верховного Суду.
11. 29 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому спростовуючи доводи касаційної скарги просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
12. На обґрунтування відзиву на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 зазначив, що продовження правовідносин публічної служби, про які зазначає Офіс Генерального прокурора у касаційній скарзі, для ОСОБА_1 із роботодавцем не відбулося, оскільки оскаржуване рішення фактично позбавило заявницю реалізувати своє право на переведення на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі.
13. 30 грудня 2020 року Київською обласною прокуратурою подано відзив на касаційну скаргу, в якому підтримуючи доводи касаційної скарги Офісу Генерального прокурора просить її задовольнити.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
15.1. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
15.2. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
15.3. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
16. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
17. Приписами частини другої статті 151 КАС України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
18. Ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 156 КАС України).
19. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (набрав чинності 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури.
19.1. Прийняття вказаного Закону спрямовано на запровадження першочергових і тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою законопроекту є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.
20. Згідно пункту 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
21. Відповідно до пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
22. Відповідно до пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;