ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 520/2574/19
адміністративне провадження № К/9901/32182/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Блажівська Н. Є., Гімон М. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 червня 2019 року (суддя Рубан В. В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (судді Бартош Н. С., Катунов В. В., Подобайло З. Г.) у справі № 520/2574/19 за позовом Приватної фірми "Орія" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛА:
Приватна фірма "Орія" (далі - ПП "Орія") звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 4 грудня 2018 року № 00002811411.
Позовна заява обґрунтована тим, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у результаті здійснення господарських операцій з товариствами з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "СПЕЦРЕМПІДРЯД", "АРСЕНАЛ ПРОМ", "АВАНТА СЕРВІС", "ЕЛВІС КОМПАНІ" та "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" не відповідають фактичним обставинам справи; судження про порушення вимог податкового законодавства спростовується наявною первинною документацією щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами; платник податків не несе відповідальності за допущені його контрагентами порушення.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 4 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, адміністративний позов задовольнив.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління ДПС у Харківській області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
ПП "Орія" подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень та просить залишити ці рішення без змін.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням ДФС у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин ПП "Орія" з ТОВ "АВАНТА СЕРВІС" за грудень 2015 року, ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" за лютий, березень 2017 року, ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД" за січень 2017 року, ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ" за лютий, березень 2017 року, ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" за серпень 2016 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 15 листопада 2018 року № 4760/20-40-14-11/24472933.
Перевіркою встановлено порушення позивачем: пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 516 280,00 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, у результаті чого завищено на 484844,00 грн суму податкового кредиту.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головне управління ДФС у Харківській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 4 грудня 2018 року № 00002811411, яким позивачу зменшено на 516280,00 грн суму податкового зобов`язання та зменшено на 484844,00 грн суму податкового кредиту з ПДВ.
Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 ПК України до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 14 лютого 2019 року № 16/99-98-11-04-04-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є формування ПП "Орія" податкового обліку внаслідок господарських операцій з його контрагентами - ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД", ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ", ТОВ "АВАНТА СЕРВІС", ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" та ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ".
Податковим органом під час проведення перевірки первинних документів, бухгалтерського та податкового обліку, аналізу укладених правочинів із зазначеними контрагентами встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ПФ "ОРІЯ" товарів у даних суб`єктів господарювання та подальшої їх реалізації.
При цьому відповідачем ураховано наявність негативної податкової інформації щодо контрагентів; порушені кримінальні провадження щодо контрагентів та протоколи допитів свідків; відсутність можливості виконання господарських операцій наявними ресурсами.
Так, в акті перевірки податковим органом зазначено, зокрема, що у штаті ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД" працювала одна особа - керівник, фінансовий звіт за 2016 рік не подавався, інформація щодо основних засобів відсутня, реалізований позивачу товар (сульфанований асфальт) ТОВ "СПЕЦРЕМПІДРЯД" придбало у ТОВ "ВІРКОНС КОРПОРЕЙШН", який зазначений товар не придбавало і не імпортувало; згідно з податковою інформацією Головного управління ДФС у м. Києві у ТОВ "АРСЕНАЛ ПРОМ" відсутній рух активів, власний капітал, фізичні, технічні та технологічні можливості для здійснення задекларованої господарської діяльності; у штаті ТОВ "АВАНТА СЕРВІС" працювало дві особи, балансова вартість основних засобів - 0 грн, товари (сходи, двері), реалізовані за договором позивачу, ТОВ "АВАНТА СЕРВІС" не придбавало і не імпортувало; згідно з податковою інформацією Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області встановлено реалізацію ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури оформленого попереднього придбання, відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та надання послуг наявним трудовим ресурсом з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, відсутність інформації щодо зберігання та транспортування товарів, відсутність інформації щодо власних або орендованих фондів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; у штаті ТОВ "ЕВАНТЕС КОМПАНІ" працювала одна особа (керівник), балансова вартість основних засобів - 0 грн, реалізований позивачу товар (поліаніонна целюлоза) ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ" придбало у ТОВ "АРТІ ПРОМ", який зазначений товар не придбавало і не імпортувало; згідно з протоколом допиту ОСОБА_1 (директор ТОВ "ЕЛВІС КОМПАНІ"), останній не має відношення до діяльності цього товариства.
Таким чином, податковий орган дійшов висновку про відсутність можливості реалізації умов договорів щодо постачання товарно-матеріальних цінностей зазначеними контрагентами позивача, діяльність яких не має реального товарного характеру, а пов`язана з наданням податкової вигоди.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з судженням якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач під час перевірки та судового розгляду на підтвердження дійсності та реальності господарських взаємовідносин із контрагентом надав усі необхідні та достатні первинні документи.
Окрім того, апеляційний суд зазначив, що факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагентів у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з ПДВ; щодо посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_1, суд зауважив, що на час розгляду справи відповідачем до матеріалів справи не надано копію вироку в межах кримінального провадження № 32017100110000009, а тому відсутні правові підстави вважати належним та допустимим доказом ці пояснення.
Відповідно до частини першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.
Оскільки у справі, яка розглядається, Головне управління ДПС у Харківській області посилалося на те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, а директор одного з цих товариств заперечує свою участь у реєстрації та фінансово-господарській діяльності товариства, то перевірка і встановлення таких обставин мала значення для правильного вирішення спору; наявність ознак фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливає на спростування факту здійснення господарських операцій та можливість формування на підставі первинних документів фіктивного підприємства податкової вигоди.