Постанова
Іменем України
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 165/445/18
провадження № 51-4371 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Марчук Н.О., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями захисника Міліщука С.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1, касаційні скарги потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та касаційну скаргу прокурора Яковлєвої О.В. на вирок Волинського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у кримінальному провадженні № 12017030050001104 від 08 серпня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Хренів Іваничівського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 345 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця с. Хренів Іваничівського району Волинської області, мешканця АДРЕСА_3 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 25 лютого 2019 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Цим же вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343, ч. 2 ст. 345 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Також вищевказаним вироком ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345, ч. 1 ст. 125 КК України із застосуванням положень ст. 70 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 визнано винуватими у вчиненні інкримінованих їм злочинів за наступних обставин.
07 серпня 2017 року приблизно о 20:21 працівники поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виконуючи свої професійні обов`язки, за повідомленням ОСОБА_6 про дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), прибули на перехрестя вул. Некрасова та вул. І. Франка в м. Нововолинську Волинської області, де виявили у кюветі на вул. І. Франка автомобіль марки "Фольксваген Гольф", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, якого намагався витягнути інший автомобіль марки "Мерседес Спринтер". Працівники поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3, увімкнувши на службовому автомобілі проблискові маячки синього та червоного кольорів, підійшли до осіб, які перебували за кермом та біля вказаних автомобілів, і з метою встановлення обставин ДТП та перевірки документів на автомобіль пред`явили законну вимогу до водіїв зупинити буксирування, вийти з автомобілів, надати документи на автомобілі, на право керувати транспортним засобом та пояснити обставини ДТП.
Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які стояли поряд з автомобілем марки "Фольксваген Гольф" і перебували у стані алкогольного сп`яніння, на появу працівників поліції зреагували агресивно. Ображаючи та висловлюючись на їхню адресу нецензурною лайкою, відмовилися виконувати неодноразові законні вимоги працівників поліції припинити буксирування, вийти з автомобілів, пред`явити документи на автомобілі, на право керування транспортним засобом та пояснити обставини ДТП, а також припинити нецензурну лайку та образливе чіпляння до них. І будучи публічно попередженими працівниками поліції, що в разі невиконання законних вимог поліцейського їх дії можуть кваліфікуватися як злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, на зроблені зауваження не реагували та, усвідомлюючи, що працівники поліції виконують службові обов`язки і ставлять до них законні вимоги, демонструючи явну зневагу до них, вчинили опір працівникам правоохоронного органу, який виразився в активній фізичній протидії здійсненню потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконання своїх службових обов`язків. Зокрема, обвинувачені, активно застосовуючи фізичну силу, спільно відпихали працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 руками, шарпали їх за однострій та руки, намагаючись перешкодити збору матеріалів та складанню протоколів у сфері забезпечення дорожнього руху, таким чином демонструючи своє небажання виконувати їхні вимоги, активними фізичними діями почали відтісняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від автомобіля марки "Фольксваген Гольф", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за кермом якого перебувала невстановлена особа, тим самим надали змогу цьому автомобілю залишити місце пригоди.
За цих же обставин приблизно о 20:25 ОСОБА_1, продовжуючи свої протиправні дії, умисно завдав удару руками по руках потерпілого ОСОБА_2, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження.
При цьому ОСОБА_5 за вищевказаних обставин приблизно о 20:45 умисно завдав потерпілому ОСОБА_3 одного удару рукою, а згодом головою в обличчя, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.
В подальшому ОСОБА_5 намагався силою вирватися від затримання, а ОСОБА_4 та ОСОБА_1, застосовуючи фізичну силу, намагалися звільнити від затримання ОСОБА_5 та перешкодити поліцейським заходам примусу зі сторони працівників поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Крім того, ОСОБА_5 приблизно о 20:50, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на майданчику поряд зі стоянкою автомобілів неподалік перехрестя вул. Некрасова та вул. І. Франка в м. Нововолинську Волинської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин умисно завдав одного удару ногою в ліве плече потерпілого ОСОБА_6, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження.
Вироком Волинського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційні скарги прокурора Данилюка О.В. та захисника Герасимчук Л.Р. в інтересах ОСОБА_4 задоволено частково. Вирок місцевого суду в частині засудження та призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України, ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України та ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 342 КК України скасовано та звільнено останніх від кримінальної відповідальності за вказані злочини на підставі ст. 49 КК України.
Крім того, вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 345 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України скасовано та ухвалено новий вирок, яким засуджено ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 345 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі з доповненнями захисник Міліщук С.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду змінити, виключити вказівку про звільнення засудженого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України та закрити провадження в цій частині.
На обґрунтування своїх вимог захисник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 11 липня 2019 року (справа № 688/1521/17), зазначає, що апеляційний суд, звільняючи засудженого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України, не врахував того, що опір або насильство, застосовані до працівника правоохоронного органу, що об`єднані єдиним умислом та вчинені щодо одного і того ж потерпілого, утворюють одне кримінально-карне діяння, передбачене ст. 345 КК України, та не потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 342 КК України. При цьому захисник також стверджує, що аналогічно не потребують додаткової кваліфікації дії ОСОБА_1 і за ч. 1 ст. 343 КК України, оскільки вплив на працівників правоохоронних органів з метою перешкодити виконанню ними службових обов`язків також охоплюється єдиним умислом, а тому дії засудженого ОСОБА_1 мають кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 345 КК України.
Крім того, захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_1, просить вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання змінити та призначити останньому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України. Аргументуючи свої вимоги, захисник посилається на те, що апеляційний суд, призначаючи засудженому покарання без застосування норми кримінального закону, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, повною мірою не врахував тяжкості вчиненого злочину, особи засудженого, його віку, наявності міцних соціальних зв`язків, а також позицію потерпілих, які не мають жодних претензій до ОСОБА_1 . При цьому захисник вказує, що посилання суду апеляційної інстанції у своєму рішенні на те, що засуджений ОСОБА_1 не висловив жалю з приводу вчиненого злочину, не усунув негативних наслідків своїх протиправних дій та не сприяв органу досудового розслідування у розкритті злочину, не відповідають дійсності.
У своїх касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просять вирок апеляційного суду змінити, виключити вказівку про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України та закрити провадження в цій частині, а також призначити засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.
У своїй касаційній скарзі прокурор Яковлєва О.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок апеляційного суду скасувати, на підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 (за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України), ОСОБА_5 (за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 342 КК України), ОСОБА_1 (за ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 343 КК України) від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження у цій частині закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
На підтвердження вимог касаційної скарги прокурор посилається на те, що апеляційний суд хоча й правильно звільнив ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вищевказані злочини на підставі положень ст. 49 КК України, однак, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 288 КПК України, безпідставно не прийняв рішення щодо закриття кримінального провадження за зазначеними кримінальними правопорушеннями.
Позиції інших учасників судового провадження
На зазначені касаційні скарги захисник Колєсов М.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_5 подав заперечення, в яких частково погоджується з касаційною скаргою прокурора щодо необхідності застосування положень ч. 3 ст. 288 КПК України та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в частині звільнення їх від кримінальної відповідальності, та касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2 і захисника Міліщука С.Л. в частині призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України. Що стосується інших доводів касаційних скарг прокурора, захисника та потерпілих, то адвокат Колєсов М.Г. покладається на розсуд суду.
У судовому засіданні прокурор Костюк О.С. частково підтримав касаційну скаргу прокурора Яковлєвої О.В. та просив вирок суду апеляційної інстанції змінити, а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 288 КПК України закрити. При цьому прокурор заперечував щодо задоволення касаційних скарг захисника і потерпілих, посилаючись на те, що вони є необґрунтованими та безпідставними, а тому просив залишити їх без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга з доповненнями захисника Міліщука С.Л. та касаційні скарги потерпілих ОСОБА_3 і ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, а касаційна скарга прокурора Яковлєвої О.В. підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.