Постанова
Іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 591/5990/16-ц
провадження № 61-25254св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Сумський державний університет,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Сумського державного університету на постанову апеляційного суду Сумської області від 20 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Ткачук С. С., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулося до суду з позовом до Сумського державного університету про стягнення недорахованої заробітної плати, грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки виплат.
Позовні вимоги мотивована тим, що з 01 вересня 2015 року по 31 серпня
2016 року працював за контрактом на посаді доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації Сумського державного університету з окладом 0,75 ставки. При звільненні йому безпідставно не виплачена передбачена законом вихідна допомога в розмірі шести місячних посадових окладів у зв`язку
з виходом на пенсію з посади науково-педагогічного працівника в сумі 47 420,10 грн. Крім того, оскільки він працював на 0,75 ставки, то згідно з вимогами статті 56 Закону України "Про вищу освіту"його навантаження за рік не могло перевищувати 450 годин навчального навантаження. Проте, фактичний обсяг його навчального навантаження становив 699,62 год, що на 249,62 год. перевищує заплановане. Відповідач не оплатив таку роботу, зокрема роботу відповідального секретаря під час проведення Всеукраїнської олімпіади, роботу щодо надання університетом платних послуг з проведення додаткових занять із студентами та учнями гімназії, до яких залучався позивач.
31 серпня 2016 року був звільнений на підставі статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку дії контракту, однак в день звільнення не отримав від відповідача недорахованих та належних до виплати сум по заробітній платі
в розмірі 20 815,24 грн, грошову допомогу в розмірі шести місячних посадових окладів у зв`язку з виходом на пенсію з посади науково-педагогічного працівника в сумі 47 420,10 грн, які позивач, з урахуванням уточнень, просив стягнути з Сумського державного університету, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 118 449,37 грн по 26 вересня 2017 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 жовтня 2017 року
в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено виконання ним роботи в обсягах, що перевищують час його зайнятості відповідно до умов контракту, а його звільнення відбулося у зв`язку із закінченням контракту, а не
у зв`язку із виходом на пенсію на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність". Крім того, у день звільнення позивача йому були виплачені усі належні від підприємства суми.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Сумської області від 20 лютого 2018 року,
з урахуванням ухвали про виправлення описки від 05 березня 2018 року, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 жовтня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Стягнуто з Сумського державного університету на користь ОСОБА_1 недонараховану заробітну плату в сумі 31 993,83 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 36 000,00 грн, з послідуючим відрахуванням з цих сум всіх необхідних платежів та зборів.
Стягнуто з Сумського державного університету на користь держави 322,34 грн судового збору за розгляд справи в суд першої інстанції та 354,57 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що фактично позивачу щомісячно нараховувалась заробітна плата виходячи з встановленого заробітку 0,75 ставки доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації університету. Навантаження робочого часу науково-педагогічного працівника при 0,75 ставки у навчальному році не повинно перевищувати 450 годин. Фактичне навантаження позивача, як науково-педагогічного працівника, в 2015-2016 учбовому році по навчальній роботі становило 600 годин.Тому уклавши
30 червня 2015 року з позивачем контракт на один рік з призначенням на посаду доцента кафедри математичного аналізу і методів оптимізації з розміром 0,75 ставки цієї кафедри фактично відбулись зміни умов роботи позивача визначені контрактом в порушення статей 21, 24, 32 КЗпП без згоди працівника та без попередження про зміну істотних умов праці. Оскільки позивачу сплачена заробітна плата виходячи з 0,75 ставки посадового окладу, залишок невиплаченої заробітної плати за відпрацьовані 150 годин (в межах максимального навантаження), з урахуванням сплаченої суми, складає
18 585,97 грн.
Крім того, навантаження ОСОБА_1 у навчальному році становило на виконання навчальної роботи 600 годин і методичної роботи по наданню платних освітніх послуг 32 години, а всього 632 години. Тому оплата відпрацьованих 32-х годин
в центрі неперервної математичної освіти і математичного моделювання, що перевищує максимальне навантаження на рік, повинна здійснюватися
у подвійному розмірі годинної ставки в сумі 13 407,86 грн.
Вимоги про оплату робочого часу на організацію проведення Всеукраїнської студентської олімпіади у 2015-2016 навчальному році не підлягають задоволенню оскільки облік відпрацьованого робочого часу на виконання позивачем цієї організаційної роботи в університеті не проводилось, а сам позивач такого звіту для проведення розрахунку не надавав.
У зв`язку з тим, що в день звільнення 31 серпня 2016 року позивачу не була виплачена спірна сума недонарахованої заробітної плати, відповідно до статті 116, 117 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню компенсація
у розмірі середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 36 000,00 грн.
Аргументи учасників справи
У травні 2018 року Сумський державний університет подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем укладено контракт на один рік з визначенням розміру 0,75 ставки, а наказом ректора фактично відбулися зміни умов роботи не відповідає дійсності, оскільки відповідач видав наказ від 01 липня 2015 року про продовження роботи на посаді доцента на 0,75 ставки на умовах контракту.
Суд апеляційної інстанції поняття робочого часу працівника прирівняв до поняття навчального навантаження, у зв`язку з цим суд помилково застосував норму навчального навантаження науково-педагогічного працівника до всього робочого часу, чим зменшив дійсний робочий час позивача з 1161 годин на рік, який він фактично відпрацював і отримав заробітну плату, до 600. При цьому Закон України "Про вищу освіту" не встановлює обов`язкового зменшення саме навчального навантаження пропорційно ставці. Оскільки робочий час, крім навчальної роботи, передбачає наукову, методичну, організаційну та інші роботи, які передбачені контрактом, то додержання норми робочого часу на 0,75 ставки можна забезпечити шляхом зменшення інших видів роботи, крім навчальної, так як нормування їх співвідношення законодавством не передбачено.
Крім того, суд двічі врахував час виконання однієї і тієї ж роботи та безпідставно застосував статтю 98 КЗпП України про надурочну роботу, а також безпідставно кваліфікував її з порушенням наказу МОН від 07 серпня 2002 року № 450, оскільки позивач був залучений до надання освітніх послуг в п`яти групах відповідно до наказу ректора № 0011-І та двох групах (наказ № 0041-VІ) по 16 годин на кожну, що в сумі складає 112 годин навчальної роботи, і така робота належить до навчальної, а не методичної, як визначено судом. Також суд неправильно застосував статтю 106 КЗпП України щодо оплати надурочних робіт у подвійному розмірі, оскільки обставин пов`язаних з виконанням позивачем робіт понад встановлену норму робочого дня судом не розглядалося, а позивачем таких вимог не заявлялось.
Судом апеляційної інстанції стягнуто 18 585,97 грн за відпрацьовані, але не оплачені 150 годин (в межах максимального навантаження), при тому, що зазначена сума не відповідає дійсності щодо ані кількості годин та встановленої судом середньогодинної заробітної плати (48,03 грн), ані частини ставки робочого часу працівника. Визначені апеляційним судом суми заборгованості не обґрунтовуються жодними розрахунками.
Оскільки у день звільнення позивачу нарахована заробітна плата виплачена
в повному обсязі, судом безпідставно застосовано статтю 117 КЗпП України.
Рішення суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Сумського державного університету про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення з Сумського державного університету судових витрат, тому в іншій частині справа в касаційному порядку не переглядається.
У липні 2018 року ОСОБА_1 надав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції
є законною і обґрунтованою, висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для її скасування немає.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі з урахуванням підпункту "в" пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; зупинено виконання постанови Апеляційного суду Сумської області від 20 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження, за виключенням виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.