Постанова
Іменем України
14 січня 2021року
м. Київ
справа № 664/3240/15-ц
провадження № 61-895св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, державний нотаріус Цюрупинської державної нотаріальної контори Кіріченко Алла Василівна, приватний нотаріус Цюрупинського районного нотаріального округу Херсонської області Левківський Ігор Петрович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Олешківська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, у складі судді Майдан С. І., від 10 жовтня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М., від 23 грудня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4, державного нотаріуса Цюрупинської державної нотаріальної контори Кіріченко А. В., приватного нотаріуса Цюрупинського районного нотаріального округу Херсонської області Левківського І. П. про визнання довіреності та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними.
Позовна заява, з урахуванням поданих уточнень мотивована тим, що позивач внаслідок складних фінансових обставин переоформила на підставі договору дарування домоволодіння АДРЕСА_1 на свою матір ОСОБА_7 .
Із 2005 року ОСОБА_7 хворіла і не встигла нотаріально переоформити домоволодіння у власність позивача.
ОСОБА_2 проживала разом з матір`ю в зазначеному будинку, ніде не працювала, зловживала спиртними напоями та сильнодіючими лікарськими засобами.
В період з 2005 року по 2009 рік позивач проживала в м. Херсоні у помешканні свого чоловіка, однак коли у матері стався інсульт, позивач здійснювала догляд за матір`ю та житловим будинком за рахунок своїх коштів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, внаслідок чого відкрилася спадщина, до складу якої увійшло спірне домоволодіння.
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулась позивач та відповідач ОСОБА_2
04 вересня 2015 року з повідомлення державного нотаріуса Кіріченко А. В. позивач дізналася, що за життя ОСОБА_7 склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 , яким заповіла останній все своє майно.
Вважала, що державний нотаріус Кіріченко А. В. протиправно видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки не з`ясувала наявність спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, не внесла до кола спадкоємців неповнолітніх онуків спадкодавця (дітей позивача), а саме: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Згодом вона дізналася, що ОСОБА_2 видала довіреність на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на право розпорядження домоволодінням АДРЕСА_1 .
Позивач вважала, що ОСОБА_2, страждаючи тривалий час на алкоголізм та ухиляючись від лікування, за відсутності джерел доходів, маючи тяжке фінансове становище, видала спірну довіреність під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки за змістом довіреності позбавила себе можливості визначити істотні умови договору купівлі-продажу, отримати матеріальну вигоду в результаті відчуження майна.
Стверджувала, що ОСОБА_3, за вказаною довіреністю, не діяв в інтересах ОСОБА_2, а бажав отримати дозвіл на купівлю цього будинку для свого малолітнього сина.
Нотаріус Левківський І. П., посвідчуючи довіреність, порушив вимоги частини першої статті 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та підпункти 1.1, 1.2. пункту 1 глави другої Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5).
Вважала, що зазначені довіреність та свідоцтво про право на спадщину за заповітом порушують її житлові права.
Наголошувала на тому, що ОСОБА_2 без поважних причин пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті матері.
Посилаючись на викладене, з урахуванням поданих уточнень,
ОСОБА_1 просила суд:
1) визнати ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 через пропуск строку прийняття спадщини;
2) визнати недійсною і скасувати довіреність від 28 липня 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом Херсонської області
Левківським І. П., на підставі якої ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на вчинення правочинів щодо майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3) визнати недійсним і скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 вересня 2015 року щодо майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яке державний нотаріус Цюрупинської державної нотаріальної контори Кіріченко А. В. видала ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 видано у відповідності до вимог статей 1296, 1297, 1298 ЦК України, при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріусом перевірено факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна та не встановлено осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. При цьому, позивачем не доведено, а судом не встановлено підстав, передбачених статтею 1301 ЦК України, для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
Зміст оспорюваної позивачем довіреності не суперечить вимогам
ЦК України та іншим актам цивільного законодавства. Судом не встановлено порушень вимог статті 238 ЦК України та Порядку № 296/5 приватним нотаріусом Левківським І. П. при посвідченні довіреності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 жовтня
2019 року - без змін.
Колегія суддів, врахувавши встановлені судом першої інстанції обставини щодо дійсності не оспореного заповіту на ім`я ОСОБА_2, прийняття нею спадщини після смерті матері та відповідність оспорюваної довіреності вимогам закону, погодилась із висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10 жовтня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Херсонського міського суду Херсонської області.
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
У березні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, я ка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій, які ухвалюючи оскаржувані рішення по справі залишили поза увагою листи Міністерства юстиції України № К-18996/13 від 09 жовтня
2015 року та № 3/375 від 14 листопада 2016 року, які містять суперечливу інформацію з приводу часу прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті матері.
Стверджує, що ОСОБА_2 було пропущено строк для прийняття спадщини, відомості про поновлення якого відсутні, а отже остання є такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_7 .
Суди безпідставно відмовили в призначенні по справі технічної експертизи
документа - заяви ОСОБА_2 від 28 серпня 2009 року про прийняття спадщини.
Вважає помилковими посилання судів на той факт, що відповідач ОСОБА_2 на день відкриття спадщини проживала зі спадкодавцем, а тому є такою що прийняла спадщину, з огляду на те, що відповідач про зазначену обставину, як на підставу для оформлення спадщини не посилалася.
Доводи особи, що подала відзив на касаційну скаргу
У поданому в березні 2020 року відзиві на касаційну скаргу
ОСОБА_3 , посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_7 на підставі договору дарування, укладеного 11 грудня
1995 року між нею та ОСОБА_1, посвідченого державним нотаріусом Цюрупинської державної нотаріальної контори Бережною Л. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 3-1986, булавласником житлового будинку з господарчими та побутовими спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .
08 червня 2004 року ОСОБА_7 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Басовою А. Д та зареєстрований за № 978, згідно якого все належне їй майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і все те, на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.
Зі спадкової справи № 429/2009, заведеної Цюрупинською державною нотаріальною конторою щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, судами встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 є її дочки:
- ОСОБА_1, яка 04 серпня 2009 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом;
- ОСОБА_2, яка 28 серпня 2009 року звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом.
В житловому будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстровані з 01 січня
1982 року, а ОСОБА_2 із 17 серпня 1983 року.
28 липня 2015 року приватним нотаріусом Левківським І. П. посвідчена довіреність, відповідно до якої ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 та ОСОБА_3 представляти її інтереси та вести від її імені справи в усіх державних, громадським, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої незалежності, в тому числі в державних адміністраціях, органах місцевого самоврядування, земле упорядкованих організаціях та установах, управлінні земельних ресурсів, центрах державного земельного кадастру, управліннях Держземагенствах, територіальних органах земельних ресурсів Державного агентства земельних ресурсів України, органах прокуратури, внутрішніх справ, юстиції, в тому числі в Іванівській та в Цюрупинській державній нотаріальній конторі та Реєстраційній службі, державної реєстрації, технічної інвентаризації, податкових, митних органах, банківських установах, страхових компаній, житлово-експлуатаційних, зв`язку, газо-електро-постачальних організаціях, архітектурно-будівельних установах та інших, при вирішені будь-яких питань, що стосуватимуться ведення справи по оформленню її спадкових прав на майно, що залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, яка постійно і на день смерті проживала в домоволодінні АДРЕСА_1, і продаж та/або обміну на умовах за їх розсудом, належного їй домоволодіння АДРЕСА_1 .
Довіреність видана строком на три роки і дійсна до 28 липня 2018 року, без права повного або часткового передоручення.
ОСОБА_2 своїм підписом підтвердила, що зміст виданої нею довіреності їй зрозумілий і відповідає її волі.
02 вересня 2015 року ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_2, подав до Цюрупинської державної нотаріальної контори заяву про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно після смерті ОСОБА_7
02 вересня 2015 року державним нотаріусом Цюрупинської державної нотаріальної контори Кіріченко А. В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 508, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з: житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .
Згідно довідок нарколога і психіатра №№ 2205, 2205 від 28 грудня
2015 року ОСОБА_2 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі про тексту в редакції кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.