ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 160/10875/19
адміністративне провадження № К/9901/13369/20
Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А., Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І., Соколова В.М., Шевцової Н.В., Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №160/10875/19
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Іванова С.М., суддів Сафронової С.В., Чередниченка В.Є.,
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог і відзиву (заперечень)
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, ДПП НП України) з вимогами:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ДПП НП України щодо невиплати грошової компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб;
1.2. зобов`язати ДПП НП України виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб у розмірі 6406 грн 90 коп (шість тисяч чотириста шість гривень дев`яносто копійок).
2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що у період з 29.11.2017 по 31.05.2019 він працював на посаді поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області ДПП НП України. На день звільнення (станом на 31.05.2019) він мав частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2018 рік у кількості 15 діб і за 2019 рік - 13 діб.
3. Позивач указує, що відповідно до частини першої статті 83 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) і частини першої статті 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" (далі - Закон №504/96-ВР; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
4. Водночас відповідачем при звільненні позивача безпідставно не виплачено компенсацію за невикористані ним 15 діб щорічної основної відпустки за 2018 рік.
5. Відповідач проти позову заперечував і вказав, що питання виплати грошового забезпечення та відповідних грошових компенсацій поліцейським при звільненні, у тому числі розрахунок суми такого забезпечення та компенсацій, види компенсацій, що підлягають нарахуванню, урегульовані Законом України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
6. Виходячи з положень наведених норм, при звільненні поліцейському виплачується компенсація за невикористану лише в році звільнення щорічну чергову відпустку.
Установлені судами фактичні обставини справи
7. Згідно з відомостями з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 останній у період з 29 листопада 2017 року по 31 травня 2019 року працював на службі в поліції.
8. Так, відповідно до наказу ДПП НП України від 28.11.2017 №508о/с ОСОБА_1 прийнято з 29.11.2017 поліцейським роти №8 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Дніпрі, установлено йому посадовий оклад у розмірі 2470 грн, присвоєно спеціальне звання "рядовий поліції" та закріплено спеціальний жетон з індивідуальним номером 0177503.
9. Згідно з наказом ДПП НП України від 19.06.2018 №583о/с рядового поліції ОСОБА_1 (0177503) призначено з 23.06.2018 поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, установлено йому посадовий оклад у розмірі 2470 грн, звільнено з посади поліцейського роти №8 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області.
10. Наказом ДПП НП України від 24.07.2018 №728о/с капралу поліції ОСОБА_1 (0177503), поліцейському взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області надано щорічну чергову основну оплачувану відпустку за 2017 рік (у році вступу на службу в поліції) та частину щорічної чергової оплачуваної відпустки за 2018 рік, тривалістю 18 діб (за 2017 рік - 3 дні, за 2018 рік - 15 днів), з 02 по 19 серпня 2018 року.
11. Наказом ДПП НП України від 25.10.2018 №4691 капрала поліції ОСОБА_1 (0177503), поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 направлено для проходження стажування до Управління патрульної поліції в Донецькій області ДПП НП України на період з 30 жовтня 2018 року по 27 січня 2019 року зі спеціальними засобами (аерозольний балончик споряджений речовинами сльозогінної та дратівливої дії, металеві кайданки), вогнепальною зброєю "Форт-17" № НОМЕР_2 та двома магазинами до неї, спорядженими 28 набоями.
12. Наказом ДПП НП України від 11.03.2019 №167о/с капралу поліції ОСОБА_1 (0177503), поліцейському взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області надано частину щорічної чергової, основної, оплачуваної відпустки за 2018 рік, тривалістю 15 діб (використана частина - 15 днів), з 25 березня по 08 квітня 2019 року з виїздом до Республіки Польща.
13. Водночас наказом ДПП НП України від 29.03.2019 №230о/с скасовано пункти наказів Департаменту патрульної поліції у частинах про надання основної та додаткової за стаж служби в поліції щорічних чергових оплачуваних відпусток, зокрема від 11.03.2019 №167о/с.
14. Згідно з наказом ДПП НП України від 17.05.2019 №343о/с сержанту поліції ОСОБА_1 (0177503), поліцейському взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області надано додаткову оплачувану відпустку у зв`язку з навчанням як працівнику, який успішно навчається без відриву від виробництва у закладі вищої освіти із заочною формою навчання на період складання державних іспитів (атестації) за 2019 рік, тривалістю 12 діб (використано в календарному році - 0 днів), з 20 по 31 травня 2019 року.
15. Наказом ДПП НП України від 21.05.2019 №344о/с сержанта поліції ОСОБА_1 (0177503), поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області було звільнено зі служби в поліції з 31 травня 2019 року.
16. Судами попередніх інстанцій установлено, що на день звільнення позивач мав такі види невикористаних відпусток: частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 15 діб; частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік у кількості 13 діб. У день звільнення позивачу була виплачена грошова компенсація за частину невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік у кількості 13 діб.
17. 02 серпня 2019 року позивач звернувся до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області ДПП НП України з вимогою здійснити йому виплату грошової компенсації за невикористану ним частину щорічної основної відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб.
18. Листом Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області ДПП НП України від 08.08.2019 №Ю-16/41/19/02-2019 позивача було повідомлено про те, що здійснення будь-яких фінансових операцій, у тому числі здійснення нарахування та виплати грошової компенсації поліцейським Управління, належить до функціональних обов`язків Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДПП НП України, а тому з метою забезпечення надання повної та достовірної інформації його звернення було перенаправлено для подальшого розгляду до відповідача.
19. Листом від 23.10.2019 №1446зі/41/5/05-2019 ДПП НП України повідомило позивача про те, що підстави для виплати йому грошової компенсації за частину невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 15 діб відсутні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
20. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 адміністративний позов задоволено частково:
20.1. визнано протиправною бездіяльність ДПП НП України щодо невиплати грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб;
20.2. зобов`язано ДПП НП України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану ним щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб у розмірі 6241,20 грн;
20.3. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
21. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що законодавством України визначено гарантоване право працюючих громадян на грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у випадку звільнення працівника.
22. Так, статтею 83 КЗпП України та статтею 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
23. З огляду на це суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати йому грошової компенсації за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб.
24. Щодо позовних вимог про зобов`язання ДПП НП України виплатити грошову компенсацію за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб у розмірі 6406,90 грн, суд першої інстанції указав, що відповідачем було надано копію довідки про доходи ОСОБА_1 від 06.12.2019, згідно з якою останньому була нарахована заробітна плата за березень 2019 року в розмірі 12182,74 грн, де 31 день - це кількість робочих днів відповідно до графіка роботи і 31 день - це фактична кількість відпрацьованих робочих днів; за квітень 2019 року в розмірі 13197,97 грн, де 30 днів - це кількість робочих днів відповідно до графіка роботи і 30 днів - це фактична кількість відпрацьованих робочих днів. Усього: 25380,71 грн. Середньоденна заробітна плата складає 416,08 грн, а середньомісячна заробітна плата - 12690,36 грн.
25. Отже, сума компенсації за невикористану позивачем щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 15 діб становить 6241,20 грн (15х416,08 грн).
26. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог.
27. Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
28. Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.
29. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для виплати позивачу компенсації за частину невикористаної відпустки за 2018 рік, у межах спірних правовідносин, відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
30. У касаційній скарзі позивач, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, просить його скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ухвалити нове, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
31. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що Законом №580-VIII не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році. Отже, у наступному календарному році, у тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має право на чергову відпустку за поточний календарний рік і на відпустки, що не були використані в попередніх роках.
32. За таких обставин, на думку скаржника, вимоги частини десятої статті 93 Закону №580-VIII та пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260, якими передбачається виплата компенсації за невикористану в році звільнення відпустку, необхідно розуміти як право на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення.
33. Від відповідача надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких він наполягає на безпідставності останньої, просить у її задоволенні відмовити і залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
34. Відповідач наголошує, що при вирішенні цієї справи судом апеляційної інстанції було повно і об`єктивно досліджено всі обставини справи, надано оцінку всім доказам у справі, правильно застосовано норми спеціального законодавства, якими врегульовано правовідносини у вказаній сфері, а висновки суду апеляційної інстанції повністю відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом в аналогічних справах, зокрема №818/1276/17 у постанові від 06.02.2020 і №820/5122/17 у постанові від 07.08.2019.
Рух справи у суді касаційної інстанції
35. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020 касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
36. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2020 відкрито провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30.04.2020 в справі №160/10875/19.
37. Верховний Суд ухвалою від 13.10.2020 передав справу №160/10875/19 на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу (далі - палата) відповідно до частини першої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
38. Протоколом автоматизованого розподілу від 18.01.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду справи №160/10875/19: головуючого суддю (суддю-доповідача) Радишевську О.Р., суддів Білак М.В., Губську О.А., Данилевич Н.А., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Калашнікову О.В., Кашпур О.В., Мартинюк Н.М., Мацедонську В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М.І., Соколова В.М., Шевцову Н.В., Уханенка С.А.
ІІ. Джерела права та акти їхнього застосування (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
39. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
41. Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
42. Закон №504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.