ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2021 року
м. Київ
справа №805/2218/13-а
касаційне провадження №К/9901/27555/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВНИЦЯ ПЛЮС" (далі у тексті - Товариство) на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 (головуючий суддя - Яковенко М.М., судді - Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВНИЦЯ ПЛЮС" до Іллічівського відділення Маріупольської об`єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі у тексті - Інспекція), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (далі у тексті - третя особа, ТОВ "ПУМБ") про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВНИЦЯ ПЛЮС" звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005971501 від 15.11.2012 про сплату штрафних (фінансових) санкцій на суму 62 472, 20 грн за порушення граничного терміну сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначав, що у Товариства виникло податкове зобов`язання з податку на прибуток згідно з податковою декларацією за І півріччя 2012 року, яку було надано до відповідачеві 09.08.2012. Відповідно до Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), позивач зобов`язаний був самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, вказану ним у податковій декларації, до 19.08.2012. Оскільки, останній день строку припадав на вихідний день, то позивачем за системою "КЛІЄНТ - БАНК" о 10 годині 23 хвилині 17.08.2012 були сформовані та передані бюджетні платежі на виконання до третьої особи. Таким чином, платежі були направлені в операційний час. 17.08.2012 статус платежу був "Доставлено в банк", а 18.08.2012 - "Принят в банк". Третьою особою за невідомими позивачу причинами платежі не були проведені, але, на думку позивача, це не підтверджує, що ним невчасно сплачено податкове зобов`язання. Вказане свідчить, що позивачем податкове зобов`язання було виконане у строк, передбачений податковим законодавством. Всупереч даним обставинам, відповідачем за результатами перевірки та на підставі акту було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення та застосована штрафна санкція з податку на прибуток у розмірі 62 472, 20 грн, яке позивач вважає протиправним, зважаючи на відсутність у його діях порушення строку зі сплати податку.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2013 позов було задоволено.
Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 10.07.2013 апеляційну скаргу Інспекції задовольнив та скасував постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.05.2013, прийняв нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.07.2013 та залишити у силі постанову суду першої інстанції від 29.05.2013.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права. Посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно та незаконно залишено поза увагою усі доводи позивача під час розгляду справи, у яких він зазначав, що дане порушення виникло не з його вини, а з вини недбалих дій третьої особи та зазначає, що дані порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права призвели до прийняття незаконного рішення .
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.11.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідачем заперечення на касаційну скаргу суду не надавались.
У своїх запереченнях на касаційну скаргу представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" зазначає, що позивач вводить в оману суд щодо дати надходження платіжних документів до банківської установи та умисно плутає поняття "формування платіжного документу у системі "КЛІЄНТ - БАНК" із надання платіжного документу для здійснення перерахування коштів від його імені". Так, надання платіжного доручення до банку не 17.08.2012, а 18.08.2012 підтверджується відповідною відміткою банку. Надана позивачем роздруківка із системи клієнт-банк від 17.08.2012 не підтверджує факту надання доручення, а вказує на його формування. Зазначена роздруківка не є розрахунковим документом, тому вважає рішення суду апеляційної інстанції законним та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Товариству, залишивши в силі постанову Донецького апеляційного суду від 10.07.2013.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Верховний Суд ухвалою від 11.01.2021 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 12.01.2021, який не відбувся у зв`язку із задоволенням заяви судді Ханової Р.Ф. про самовідвід згідно з ухвалою Верховного Суду від 12.01.2021.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Гончарова І.А., Хохуляк В.В.
Верховний Суд ухвалою від 18.01.2021 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 19.01.2021.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
09.08.2012 Товариство подало до Інспекції податкову декларацію з податку на прибуток № 9047630987 за перше півріччя 2012 року, відповідно до якої самостійно визначило суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 624 722, 00 грн.
Інспекцією 30.10.2012 було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки податкової звітності № 299/15-35127625. Відповідно до висновків акту встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України, тобто терміну сплати грошового зобов`язання з податку на прибуток.
Так, вказаною перевіркою встановлено, що перераховані позивачем згідно з платіжним дорученням від 17.08.2012 № 640 кошти у сумі 630 000, 00 грн (сплата самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на прибуток від 09.08.2012), були зараховані до бюджету 20.08.2012.
05.11.2012 позивачем направлено заперечення № 301 на акт перевірки податкової звітності від 30.10.2012 № 299/15-35127625, у якому зазначалось, що ним 17.08.2012 за допомогою системи "КЛІЄНТ - БАНК" о 10 годині 23 хвилині (останній робочий день тижня, що передує даті граничного строку сплати) були передані бюджетні платежі на виконання до банку. Платіж було надіслано в операційний час банку та прийнято банком. Банк за невідомими позивачу причинами платежі не провів.
Відповідачем 12.11.2012 було надіслано позивачеві відповідь на заперечення №24502/10/15-013-1, згідно з якою висновки акту від 30.10.2012 Інспекцією залишені без змін.
15.11.2012 Товариство направило скаргу № 306 на акт від 30.10.2012 до Державної податкової інспекції Донецької області, в якій посилається на аналогічні обставини, викладені у позовній заяві та запереченнях від 05.11.2012.
Проте, 15.11.2012 за результатами перевірки та на підставі акту від 30.10.2012 податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005971501, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за затримку сплати на 1 календарний день суми грошового зобов`язання у розмірі 624 722, 00 грн Товариство зобов`язали сплатити штраф у розмірі 62 472, 20 грн.
Відповіддю від 07.12.2012 № 19126/10/15-113-3 позивача повідомлено, що платіжне доручення, яке є підтверджуючим документом щодо сплати податку, датовано банком 18.08.2012, а останній термін сплати зобов`язання за перше півріччя 2012 року припадає на 17.08.2012, а тому є усі законні підстави вважати даний платіж простроченим.
Однак, позивачем 20.12.2012 було надіслано скаргу № 331 на акт перевірки від 30.10.2012 до Державної податкової служби України, у якій зазначено про незаконність висновків акту у зв`язку із чим просить скасувати спірне податкове повідомлення - рішення.
Державна податкова служба України 22.01.2013 у своїй відповіді на скаргу № 4/6/15-1417 повідомила, що у зверненні до Державної податкової служби у Донецькій області не оскаржувалось повідомлення - рішення від 15.11.2012 № 005971501, тому визначене у ньому податкове зобов`язання стало узгодженим. Відповідно, позивачем порушено порядок подання скарг контролюючому органу, правові підстави для скасування податкового повідомлення - рішення відсутні, таким чином, за наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, наданої правової оцінки та, враховуючи судову практику щодо вирішення подібних спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду вважає, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано визначені та застосовані правові норми до спірних правовідносин, зважаючи на наступне.
Так, підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
У відповідності до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 35.2 статті 35 ПК України встановлено, що сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з пунктами 1.21 та 1.22 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III (далі у тексті - Закон №2346-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
- операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах;