ПОСТАНОВА
Іменем України
19 січня 2021 року
Київ
справа №440/4013/18
адміністративне провадження №К/9901/14136/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Мороз Л.Л., Стеценка С.Г., -
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - Підприємство) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року (прийняте судом у складі судді Слободянюк Н.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Бегунца А.О., суддів: Лях О.П., Яковенка М.М.) у справі за позовом Підприємства до Державної екологічної інспекції Центрального округу (далі - Держекоінспекція) про визнання протиправним та скасування припису, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати пункт 2 припису № 13/02.1-23 від 01 жовтня 2018 року, винесеного Державною екологічною інспекцією Центрального округу.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що вимога відповідача представити документи, що посвідчують право власності або користування земельними ділянками, не належить до повноважень відповідача. Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює відповідно до статей 5-7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 07 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовив.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач під час проведення планового заходу зобовʼязаний був досліджувати питання державної реєстрації прав на земельні ділянки та дотримання субʼєктом господарювання вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Тому, суд визнав необґрунтованим довід позивача про те, що територіальний орган Держекоінспекції неуповноважений вимагати надання та/або встановлювати строки надання документів, що посвідчують право власності чи право користування земельними ділянками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16 травня 2019 року Підприємство звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.
У скарзі, зокрема, посилається на те, що позивач не заперечував права відповідача на дослідження питання державної реєстрації прав на земельні ділянки, а звертав увагу суду, що відповідач здійснює нагляд за додержанням лише екологічних вимог та екологічних нормативів при наданні у власність та користування земельних ділянок.
У приписі не зазначено, які конкретно екологічні вимоги не виконано під час надання у власність і користування земельних ділянок позивачем. Не зазначено, які конкретно екологічні нормативи не додержано позивачем.
Діюче спеціальне законодавство у сфері здійснення державного нагляду (контролю) чітко визначає суть припису виключно як письмову вимогу щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства.
Пункт 2 припису містить вимогу надати документи, а не усунути певні порушення норм чинного законодавства, що не відповідає по своїй суті поняттю "припис" у визначення, наведеному у Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Відповідач посилається на статтю 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", як на підставу надання інформації. Проте ця норма містить перелік прав відповідача та не встановлює жодних вимог природоохоронного законодавства, які має виконувати субʼєкт господарювання або обовʼязків такого субʼєкта.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 травня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Анцупова Т.О., судді: Стародуб О.П., Кравчук В.М.
У звʼязку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Анцупової Т.О. на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року № 429/0/78-19 здійснено повторний автоматизований розподіл у цій касаційній скарзі та визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В.. судді: Мороз Л.Л., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 28 травня 2019 року відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
На підставі наказу Держекоінспекції №119/07-03 від 14 вересня 2018 року "Про проведення планового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та направлення на перевірку № 112/07-04 від 14 вересня 2018 року, у період з 17 по 28 вересня 2018 року посадовими особами Держекоінспекції проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатом якого складено акт №112/07-14.
Підстава та порядок проведення планового заходу (перевірки) позивачем під сумнів не ставиться та не оспорюється.
Актом №112/07-14, крім іншого, зафіксовано, що Підприємство використовує 4 земельні ділянки, які розташовані за адресою: вул. Горбанівська, 2 к в с. Розсошенці - площею 0,1242 га (під будівлею котельні); вул. Соборності,42 в м. Полтава - площею 0,0489 га (будівля котельні з майстернею); вул. Соборності, 26/14 в м. Полтава - площею 0,0462 га (будівля котельні); вул. Шведська Могила, 24 в м. Полтава - площею 0,0209 га (під будівлею котельні); в наявності витяги на вищеперераховані земельні ділянки з Держгеокадастру; на момент проведення перевірки документи, що посвідчують право власності або користування на земельні ділянки, відповідно до вимог статей 125,126 Земельного кодексу України відсутні.
На вказаний акт позивачем надано зауваження № 03.6-08/2005 від 28 вересня 2018 року.
01 жовтня 2018 року Держекоінспекцією винесено припис № 13/02.1-23, пунктом другим якого зобовʼязано Підприємство у строк до 30 грудня 2018 року представити до Держекоінспекції документи, що посвідчують право власності або користування земельними ділянками, за адресами: вул. Горбанівська, 2к в с. Розсошенці - площею 0,1242 га (під будівлею котельні); вул. Соборності,42 в м. Полтава - площею 0,0489 га (будівля котельні з майстернею); вул. Соборності, 26/14 в м. Полтава - площею 0,0462 га (будівля котельні); вул. Шведська Могила, 24 в м. Полтава - площею 0,0209 га (під будівлею котельні).
Не погодившись з пунктом другим припису № 13/02.1-23, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справі, що розглядається, спірним є питання наявності повноважень у Держекоінспекції у приписі вимагати представити документи, що посвідчують право власності або користування на земельні ділянки.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовані Законом України від 25.06.1991 № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон № 1264-XII).
Відповідно до статті 34 Закону № 1264-XII завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Згідно зі статтею 35 Закону № 1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та обʼєктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних обʼєктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до статті 202 Закону №1264-XII, зокрема пунктів "а", "д", "е", "л" частини першої, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:
а) організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку, про оцінку впливу на довкілля; про використання та охорону земель; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про охорону, утримання і використання зелених насаджень; про використання, охорону і відтворення рослинного світу; про охорону, раціональне використання та відтворення тваринного світу; щодо дотримання правил створення, поповнення, зберігання, використання та державного обліку зоологічних, ботанічних колекцій і торгівлі ними; під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; про збереження обʼєктів рослинного та тваринного світу, занесених до Червоної та Зеленої книг України, формування, збереження і використання екологічної мережі; про природно-заповідний фонд; про охорону, використання і відтворення риби та інших водних живих ресурсів; у сфері хімічних джерел струму в частині забезпечення екологічної безпеки виробництва хімічних джерел струму та утилізації відпрацьованих хімічних джерел струму, ведення обліку обсягів накопичення відпрацьованих хімічних джерел струму та передачі їх на утилізацію; щодо дотримання вимог реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами та сумішами; про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; про біологічну та генетичну безпеку щодо біологічних обʼєктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі;
д) одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб;
е) надання обовʼязкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи субʼєктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;