ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.003058
адміністративне провадження № К/9901/7949/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Пустомитівської міської ради Львівської області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 (головуючий суддя: Карп`як О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 (головуючий суддя: Шинкар Т.І., судді: Гуляк В.В., Пліш М.А.) у справі № 1.380.2019.003058 за позовом Пустомитівської міської ради Львівської області до Львівської обласної державної адміністрації, треті особи: Львівська міська рада, Громадська організація "Ветеранська спілка воїнів АТО", Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" про визнання протиправними і скасування розпоряджень,
В С Т А Н О В И В:
20.06.2019 Пустомитівська міська рада Львівської області (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської обласної державної адміністрації (далі - відповідач або Львівська ОДА), треті особи Львівська міська рада, Громадська організація "Ветеранська спілка воїнів АТО", Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", у якому просила визнати протиправними і скасувати:
розпорядження голови Львівської ОДА "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" №1219/0/5-17 від 11.12.2017;
розпорядження голови Львівської ОДА "Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" №121/0/5-18 від 09.02.2018.
В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач зазначав, що спірні рішення були прийняті поза межами повноважень відповідача та про прийняття таких позивачу відомо не було. Стверджує, що сам факт прийняття цих розпоряджень не порушував прав та інтересів позивача. Порушення прав та інтересів позивача відбулось після прийняття рішення Львівським окружним адміністративним судом 05.11.2018 у справі №813/2655/18, яким визнано протиправним та скасовано рішення Пустомитівської районної ради №422 від 22.12.2017 "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) межі села Наварія Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області".
До розгляду справи №813/2655/18 Пустомитівська міська рада Львівської області залучена не була, а про таке рішення дізналась лише 21.12.2018.
Вважає, що саме з моменту ухвалення вказаного рішення спірні розпорядження стали порушувати права та інтереси позивача, та саме з моменту прийняття такого рішення та ознайомлення позивача з ним виникло право на оскарження цих розпоряджень.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 задоволено клопотання Львівської обласної державної адміністрації, позовну заяву Пустомитівської міської ради Львівської області залишено без розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 - залишено без змін.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що про розпорядження №1219/0/5-17 від 11.12.2017 позивачу було відомо у січні 2018 року (у зв`язку з залученням до участі у справі №813/355/18), про розпорядження №121/0/5-18 від 09.02.2018 - у березні 2018 року (оприлюднення на офіційному веб сайті відповідача відповідно до розпорядження голови Львівської ОДА від 01.02.2018 №71/0/5-18 "Про затвердження Регламенту Львівської обласної державної адміністрації").
Також прийняття рішення Львівським окружним адміністративним судом від 05.11.2018 у справі №813/2655/18 та ознайомлення з матеріалами вказаної справи позивачем 17.01.2019, на переконання суду апеляційної інстанції, не може вважатись днем, коли позивач дізнався про рішення, внаслідок яких відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Щодо оприлюднення оскаржуваних розпоряджень на офіційному сайті відповідача, суд апеляційної інстанції зазначив, що такі розпорядження є у загальному доступі, розпорядчі документи на офіційному сайті Львівської ОДА розміщені у хронологічному порядку, що підтверджує відсутність перешкод в отриманні будь-якого рішення Львівської ОДА у зручний для зацікавленої особи час, тоді як позивач не наводить підстав за яких не мав можливостей ознайомитись з такими.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач направив на адресу Верховного суду касаційну скаргу (надійшла поштою 20.03.2020), у якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Позивач вважає, що суди неправомірно визнали доведеною обставину щодо обізнаності Пустомитівської міської ради про оскаржуване розпорядження №121/0/5-18 від 09.02.2018 з березня 2018 року та поклали її в основу мотивів своїх рішень.
Наполягає на тому, що при оскарженні акту індивідуальної дії, особа, права якої він порушує, має право оскаржити його в строк, який обчислюється з дня коли ця особа реально дізналася про такий акт, а не вважається такою, що повинна була дізнатися.
Також позивач не погоджується з висновками суду щодо обізнаності позивача про оскаржуване розпорядження №1219/0/5-17 від 11.12.2017 з січні 2018 року, будучи залученим в якості третьої особи до судової справи №813/355/18 за позовом ОСОБА_1 до Львівської ОДА про оскарження цього розпорядження.
Скаржник стверджує, що у січні 2018, коли позивач дізнався про існування розпорядження №1219/0/5-17 від 11.12.2017, сам факт існування цього розпорядження не порушував прав та інтересів Пустомитівської міської ради, оскільки, на його думку, Львівська ОДА мала усі законні підстави відмовити в затвердженні розроблених проектів відведення та наданні земельних ділянок у власність.
На переконання позивача шестимісячний строк на оскарження спірних розпоряджень слід рахувати з 17.01.2019, після ознайомлення зі змістом рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 та матеріалами справи №813/2655/18.
Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 без змін.
Відповідач наполягає на тому, що оскаржувані розпорядження були оприлюднені на офіційному веб сайті Львівської ОДА та з дати опублікування позивач мав можливість з ними ознайомитися.
Треті особи правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Верховний Суд зазначає наступне.
Так, згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини 1 статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює їх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту в судовому порядку.
Частиною 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з положеннями частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та законних інтересів. Отже законодавець передбачив, що в разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Тобто, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Так, в позовній заяві, заяві про поновлення строку звернення із позовом до суду, апеляційній скарзі та касаційній скарзі скаржник вказує, що порушення прав позивача відбулось після прийняття рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.11.2018 у справі №813/2655/18, яким визнано протиправним та скасовано рішення Пустомитівської районної ради №422 від 22.12.2017 "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Наварія Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області" в частині включення в межі села Наварії земельних ділянок загальною площею 9,20 га, на які розпорядженнями голови Львівської обласної державної адміністрації від 11.12.2017 №1219/0/5-17 та від 09.02.2018 №121/0/5-18 членам Громадської організації "Ветеранська спілка воїнів АТО" надані дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального дачного будівництва. Скаржник вказує, що з матеріалами вказаної справи ознайомився 17.01.2019 та отримав копію судового рішення від 05.11.2018, а тому, вважає, що строк звернення до суду слід рахувати з 17.01.2019.