РІШЕННЯ
Іменем України
18 січня 2021 року
Київ
справа №9901/381/20
адміністративне провадження №П/9901/381/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М., Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, встановив:
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада, відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність останньої, яка полягає у ненаданні інформації на його запит від 18 листопада 2020 року, та зобов`язання ВРП негайно надати йому запитувану інформацію.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ДОВОДІВ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 18 листопада 2020 року він надіслав електронною поштою до ВРП запит на доступ до публічної інформації, в якому просив надати йому перелік нормативно-правових актів, затверджених/прийнятих Радою з 2017 року по дату відповіді на запит.
Проте Рада у своїй відповіді за №42259/о/9-20 від 25 листопада 2020 року відмовила позивачу у задоволенні запиту з огляду на те, що у ВРП не створено переліку нормативно-правових актів, затверджених/прийнятих нею з 2017 року по теперішній час.
Втім така відповідь Ради не узгоджується з приписами статей 15, 18 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939), які передбачають, що для забезпечення збереження та доступу до публічної інформації документи, що знаходяться у суб`єктів владних повноважень, підлягають обов`язковій реєстрації в системі обліку, а прийняті нормативно-правові акти - оприлюдненню на їх власних офіційних веб-сайтах.
Крім того, надання відомостей (переліку) у відповідь на запит не потребувало від ВРП створення нової інформації, а лише систематизації наявної без значних інтелектуальних зусиль (наприклад, без проведення додаткового змістовного аналізу), тобто лише вчинення дій з пошуку інформації (документів, які її містять) в системі обліку та подальшої її фіксації у відповіді на запит.
Водночас, якщо для надання запитуваної інформації відповідачу необхідно було здійснювати її пошук серед значної кількості даних, то він не був позбавлений можливості продовжити строк розгляду запиту на підставі частини 4 статті 20 Закону №2939.
Відповідач в письмовому відзиві №30/о/9-21 від 04 січня 2021 року на позовну заяву просив залишити останню без задоволення, вказуючи на недопущення Радою будь-яких проявів бездіяльності щодо позивача та, як наслідок, порушення його прав та інтересів, адже нею надано відповідь на його запит.
Визначальним для публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків, а Закон №2939 регулює відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує, не вимагаючи створення інформації у відповідь на запит.
Проте, як повідомлено ОСОБА_1 листом-відповіддю №42259/о/9-20 від 25 листопада 2020 року, запитувана інформація, а саме - перелік нормативно-правових актів, затверджених/прийнятих Радою з 2017 року по теперішній час, не була створена в процесі виконання ВРП своїх повноважень (зокрема, шляхом узагальнення чи аналітичної обробки даних), тому не перебуває у її володінні й не може бути надана у відповідь на надісланий позивачем запит.
При цьому, крім передбаченого статтею 18 Закону №2939 обов`язку відповідача як суб`єкта владних повноважень реєструвати документи, що знаходяться у нього, в системі обліку, наказом в.о.керівника секретаріату ВРП від 02 жовтня 2020 року №77/0/1-20 "Про систему обліку публічної інформації у Вищій раді правосуддя" передбачено, що доступ до інформації, що міститься в системі обліку, є відкритим і здійснюється через офіційний веб-сайт Ради, а безпосередній доступ до документів, інформацію про які внесено до системи обліку, надається на підставі запитів на інформацію.
Отже Рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а твердження позивача про допущення нею бездіяльності, яка проявилась у ненаданні йому інформації, є надуманими і необґрунтованими.
Як наслідок, не може бути задоволена і вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача негайно надати йому запитувану інформацію, яка, до того ж, не узгоджується із положеннями статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ані щодо переліку справ, рішення у яких підлягають негайному виконанню, ані щодо порядку їх звернення до такого виконання (за заявою особи шляхом постановлення відповідної ухвали).
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Відповідно до частини 4 статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України встановлено у статті 266 КАС України, згідно з пунктами 2 та 3 частини 1 якої її правила поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій, бездіяльності та актів, зокрема, Вищої ради правосуддя.
Адміністративні справи, зазначені у пунктах 1-3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів (частина 2 статті 266 КАС України).
Водночас за змістом пункту 1 частини 1 статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Пасічник С.С., судді: Васильєва І.А., Гімон М.М., Хохуляк В.В., Юрченко В.П.
Ухвалою від 11 грудня 2020 року Верховний Суд відкрив провадження в адміністративній справі, призначивши її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
ОСОБА_1 звернувся до ВРП із запитом від 18 листопада 2020 року про доступ до публічної інформації, в якому просив надати йому перелік нормативно-правових актів, затверджених/прийнятих Радою з 2017 року по дату відповіді на запит.
При цьому, як уточнив у запиті позивач, під нормативно-правовими актами він має на увазі такі акти ВРП, які стосуються широкого/невизначеного кола осіб, як, наприклад, Регламент ВРП, порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
У відповідь на запит ВРП надіслала позивачеві лист за №42259/о/9-20 від 25 листопада 2020 року, в якому, посилаючись на положення частини 1 статті 18, частин 1 та 5 статті 19 Закону №2939, а також наказ в.о.керівника секретаріату ВРП від 02 жовтня 2020 року №77/0/1-20 "Про систему обліку публічної інформації у Вищій раді правосуддя", повідомила, що є розпорядником інформації, яка відображена й задокументована будь-якими засобами і на будь-яких носіях та отримана або створена у процесі здійснення Радою своїх повноважень, при цьому чинним законодавством не передбачено обов`язку розпорядника вносити на вимогу запитувача до системи обліку інформацію про документ, яка не передбачена законом, в той же час у ВРП не створено переліку нормативно-правових актів, затверджених/прийнятих з 2017 року по теперішній час, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 22 Закону №2939 вона відмовила позивачу у задоволенні запиту.
Не погоджуючись із наданою йому відповіддю, ОСОБА_1 звернувся до Суду з позовом у даній справі.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
Частина 2 статті 19 Конституції України:
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 1 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII:
- Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Стаття 5 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року №2657-XII (далі - Закон №2657):
- кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів;
- реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Частини 1 та 2 статті 7 Закону №2657:
- право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації;
- ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом;
- суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Стаття 1 Закону №2939:
- публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом;
- публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 3 Закону №2939:
- право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Стаття 5 Закону №2939:
- доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Стаття 12 Закону №2939:
- суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Пункт 1 частини 1, частина 4 статті 13 Закону №2939:
- розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;
- усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Стаття 14 Закону №2939:
- розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Частина 1 статті 15 Закону №2939:
- розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати: 1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо), а також інформацію, зазначену в частині п`ятій статті 6 цього Закону; 2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; 3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення; 4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності; 5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник; 5-1) перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних; 6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації; 7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань; 8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи; 9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку; 10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію; 11) інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, а саме про: їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв`язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти; прізвище, ім`я та по батькові, службові номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом; розклад роботи та графік прийому громадян; вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад; перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення; перелік і службові номери засобів зв`язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності; порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності; систему обліку, види інформації, якою володіє суб`єкт владних повноважень; 12) іншу інформацію про діяльність суб`єктів владних повноважень, порядок обов`язкового оприлюднення якої встановлений законом.