ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 804/1359/15
адміністративне провадження № К/9901/27680/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 (суддя Конєва С.О.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 (Головуючи суддя Суховаров А.В., судді: Ясенова Т.І., Головко О.В.)
у справі № 804/1359/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В :
У січні 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" (далі - позивач, ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Новомосковська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2014р. №0002832201.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу позивач зазначає, що доводами податкового органу щодо нереального характеру господарських операцій слугували твердження про непідтвердження походження товару та ненадання документів, які б підтверджували транспортування товару. В той же час дослідженню підлягають всі документи за договорами поставки, а відсутність окремих документів не свідчить про безтоварний характер господарських операцій. Крім того, факт подальшої реалізації нафтопродуктів не заперечувався податковим органом. Об`єктом поставки за договором між позивачем та ТОВ "Праус" були нафтопродукти, які вже були належним чином прийняті на зберігання ПАТ "Дніпронафтопродукт". Судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано положення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів № 99 від 16.05.1996, оскільки за спірними господарськими операціями всі документи оформлялися керівником, що відповідно не потребує довіреності.
Відповідач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує та вважає доводи касаційної скарги безпідставними, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 10.07.2014 по 16.07.2014, на підставі наказу від 09.07.2014 № 405, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, посадовою особою відповідача була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ "Тех-Центр-Н" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Норіка", ТОВ "Праус" за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 23.07.2014 № 339/221/37376526 та встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України по операціях по ланцюгу постачання у квітні 2014 року від ТОВ "Норіка" в сумі 2616,50 грн, у квітні 2014 року від ТОВ "Праус" в сумі 4 111 946,25 грн, у червні 2014 року по операціях з ТОВ "Праус" в сумі 1 184 766,21 грн, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5 299 328,96 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 14.08.2014 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002832201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 624 161, 20 грн, в тому числі 5 299 328,96 грн - за основним платежем та 1 324 832,24 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.
Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "Праус" (постачальником) та ТОВ "ТЕХ-ЦЕНТР-Н" (покупцем) були укладені договори поставки нафтопродуктів №01/35 від 01.04.2014, № 01/75 від 01.04.2014, №05/14 від 05.04.2014, №11/14 від 11.04.2014, №16/13 від 16.04.2014, №16/6 від 16.04.2014, №22/24 від 22.04.2014, №22/48 від 22.04.2014 та додаткові угоди до вказаних вище договорів за умовами яких постачальник брав на себе зобов`язання передати у власність покупця, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити нафтопродукти; поставка товару здійснюється на основі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору; товар поставляється покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: ЕХW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010) - (а.с.17-19,23-25,29-31,35-37,41-43,47-49,53-55,59-61 том 1).