ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-13368/12/2670
касаційне провадження № К/9901/5741/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн"
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року (головуючий суддя -Огурцов О.П.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чаку Є.В.; судді - Файдюк В.В., Старова Н.Е.)
у справі № 2а-13368/12/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснагрейн" (далі - ТОВ "Деснагрейн"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва; відповідач; контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 липня 2012 року № 000479220, від 13 липня 2012 року № 0004812220, від 09 жовтня 2012 року № 0008312220 та від 09 жовтня 2012 року № 0008322220.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 22 лютого 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ТОВ "Деснагрейн" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2013 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується реальність господарських операцій, вчинених із Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта плюс ЮГ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділкорн", рух активів у процесі здійснення розглядуваних операцій, спеціальна податкова правосуб`єктність учасників та зв`язок між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 січня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Деснагрейн".
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
18 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Деснагрейн" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 27 червня 2012 року № 668/22-20/34003340.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпунктів 5.5.1, 5.5.2 пункту 5.5 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 138.1, 138.2 статті 138, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні сої, врожаю 2010 року, в Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта плюс ЮГ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділкорн" з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок.
Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва посилалася на ненадання платником у повному обсязі необхідних документів для здійснення контрольного заходу, неперебування постачальників ТОВ "Деснагрейн" за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, наявність у цих суб`єктів господарювання ознак фіктивності.
На підставі зазначеного акта перевірки та за наслідками адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09 жовтня 2012 року № 0008322220, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмір 171179,00 грн за основним платежем та 42794,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 09 жовтня 2012 року № 0008312220, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 5905320,00 грн; від 13 липня 2012 року № 000479220, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 275235,00 грн за основним платежем та 1,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 13 липня 2012 року № 0004812220, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 36003,00 грн, за березень 2011 року на 586174,00 грн, за червень 2011 року на 229302,000 грн, за жовтень 2011 року на 90354,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.