ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 320/383/19
адміністративне провадження № К/9901/30808/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Гімона М.М., Желтобрюх І.Л.,
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
за участі:
представника Позивача: Семеняка В.В.,
представника Відповідача: Обертас Р.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка"
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 року (суддя Лисенко В.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (судді Кузьменко В. В., Василенко Я. М., Ганечко О. М.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка"
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка" (надалі також - Позивач, ТОВ "СГ ім. А.Г. Кравченка") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Київській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0031201406, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 6 540 781,12 грн., та №0031191406, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 18626,45 грн.
В обґрунтування позову ТОВ "СГ ім. А.Г. Кравченка" послалось на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та суперечать приписам податкового законодавства, а штрафні санкції застосовані до ТОВ "Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка" безпідставно та незаконно.
Позивачем вказано, що сума готівкових коштів у розмірі 3725,29 грн оприбуткована належним чином, адже вказана сума була проведена через зареєстрований та опломбований РРО із заповненням граф КОРО у розділі ІІ та вклеюванням денного Z-звіту у книзі обліку розрахункових операцій.
Ліміт готівки у касі, за твердженням Позивача, встановлений на підставі наказу від 5 лютого 2018 року №05/02-001-О та на момент перевірки складав 161 140,00 грн, відтак Відповідач безпідставно цього не врахував при ухваленні відповідного індивідуального акта.
Також Позивач посилався на те, що відповідні податкові повідомлення-рішення прийняті поза межами встановленого законодавством строку.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, зробили висновки про те, що суб`єкт господарювання до 30 червня 2018 року (включно) зобов`язаний був розробити та затвердити порядок розрахунку ліміту каси підприємства і його відокремлених підрозділів, а також користуватися такими лімітами каси за рішенням (наказом) керівника підприємства, перевірка наявності якого і входить до предмету фактичної перевірки контролюючого органу. Разом з тим, Позивачем не розроблено та не затверджено порядок розрахунку ліміту залишку готівки в касі, а тому ліміт каси вважається нульовим, отже, вся готівка, що перебувала в касі підприємства на кінець робочого дня у вказаний період, вважається понадлімітною.
Також суди зазначили, що під час проведення перевірки ТОВ "Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка" надано наказ від 22 вересня 2014 року №51, яким встановлено ліміт залишку готівки в касі - 34 258,00 грн. Будь-яких наказів, які б були прийняті після 30 червня 2018 року ні під час перевірки, ні на письмовий запит контролюючого органу, надано не було. Згідно з поясненнями головного бухгалтера позивача ліміт залишку готівки в касі станом на 26 вересня 2018 становив 34258,00 грн та затверджений наказом від 22 вересня 2014 року№51, який не переглядався в подальшому.
Суди, надаючи оцінку твердженням Позивача про те, що 5 лютого 2018 року генеральним директором затверджено наказ, згідно з яким встановлено ліміт залишку готівки в касі - 161140,00 грн., зазначили про те, що доказів існування цього наказу під час проведення перевірки, чи його направлення Відповідачу відповідно до вимог 44 Податкового кодексу України, або доказів його вилучення органами правоохоронними органами, ТОВ "Сільськогосподарське підприємство ім. А.Г. Кравченка" не надано.
Також, суди зазначили й про те, що в книзі обліку розрахункових операцій в установленому порядку не здійснено облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у розділі 2, у графах 1-10, на підставі Z-звіту від 22 грудня 2017 року №0036 на загальну суму 3725,29 грн., а відтак, зібраними у справі доказами підтверджуються обставини щодо порушення Позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням поданих доповнень, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 3 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції представники Позивача та Відповідача підтримали зазначені ними у процесуальних документах вимоги.
Також Відповідач просив передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Як свідчать обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, за результатами проведеної фактичної перевірки Позивача Відповідачем складено акт від 26 вересня 2018 року №17801000/14/03755681.
Згідно з висновками Відповідача Позивачем порушено вимоги:
пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (зі змінами та доповненнями), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637;
пунктів 15, 50 Положення про ведення касових операцій у національній вaлютi в Україні (зі змінами та доповненнями), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148.
Посадові особи Відповідача дійшли висновку, що з 1 липня 2018 року Позивачем зберігався понадлімітний залишок готівки у касі на загальну суму 3 270 390,56 грн.
17 жовтня 2019 року контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №0031201406, яким на підставі абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 6 540 781,12 грн;
- №0031191406, яким на підставі абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 18626,45 грн.
Підставами для прийняття податкового повідомлення-рішення №0031191406 слугував висновок про те, що на момент проведення фактичної перевірки в книзі обліку розрахункових операцій у розділі 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" в графах 1-10 не здійснено облік готівки у встановленому порядку на підставі фіскального звітного чека реєстратора розрахункових операцій від 22 грудня 2017 року №0036 на суму 3725,29 грн.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0031201406 слугували висновки про те, що ТОВ "СП ім. А.Г. Кравченка" на час проведення перевірки був нульовий ліміт каси, у зв`язку із чим були відсутні правові підстави для наявності у касі підприємства готівкових коштів.
Як вказував Відповідач, підприємство використовувало ліміт залишку готівки у касі, затверджений наказом підприємства від 22 вересня 2014 року №51, адже таким суб`єктом господарювання з 1 липня 2018 року не розроблено та не затверджено порядку розрахунку ліміту каси, як цього передбачають вимоги Положення про введення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148.
При цьому в ході розгляду справи судами встановлено, що з 1 липня 2018 року по 25 вересня 2019 року Позивачем фактично не розроблено та не затверджено порядок розрахунку ліміту залишку готівки в касі підприємства.
Під час проведення перевірки ТОВ "СП ім. А.Г. Кравченка" надано наказ від 22 вересня 2014 року №51, яким встановлено ліміт залишку готівки в касі - 34 258,00 грн.
Будь-яких наказів, які б були прийняті після 30 червня 2018 року, ні під час перевірки, ні на письмовий запит контролюючого органу надано не було.
Згідно з поясненнями головного бухгалтера Позивача ОСОБА_1 від 26 вересня 2018 року, ліміт залишку готівки в касі станом на 26 вересня 2018 року становив 34258,00 грн та затверджений наказом від 22 вересня 2014 року №51, який не переглядався в подальшому.
Позивач під час судового розгляду наполягав на тому, що 5 лютого 2018 року генеральним директором було затверджено наказ №05/02-001-О "Про порядок розрахунку та встановлення ліміту каси Товариства", згідно з яким встановлено ліміт залишку готівки в касі - 161140,00 грн.
Проте, доказів існування наказу від 5 лютого 2018 року №05/02-001-О під час проведення перевірки, чи його направлення Відповідачу відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, або доказів його вилучення органами правоохоронними органами, ТОВ "СП ім. А.Г. Кравченка" не надано.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Вказуючи про допущення судами порушень норм матеріального та процесуального права Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли хибних висновків про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та посилається на те, що при розгляді справи судами не враховано порушення Відповідачем положень пункту 86.6 статті 86 Податкового кодексу України, оскільки відповідні рішення ухвалено поза межами десятиденного строку з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки.
Також Позивач, посилаючись на правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18, зазначає, що винесене контролюючим органом податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0031191406, яким на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" №436/95 від 12 серпня 1995 року накладено штраф в розмірі 18626,45 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.
Також у ході розгляду справи, на думку Позивача, судами не враховано, що підставою для встановлення висновків про перевищення встановлених лімітів (понадліміт) залишку готівки в касі на загальну суму 3 270 390,56 грн. слугували виключно припущення контролюючого органу, без підтвердження таких на підставі відповідних доказів. Судами не досліджувалось та не надавалась оцінка на підставі первинних документів обставинам перевищення лімітів (понадліміт) залишку готівки в касі.
Позивач посилається на те, що у його касі зберігалась готівка для виплат, які належали до фонду оплати праці та були видані за видатковими відомостями до кінця робочого дня, а також на те, що розташування Позивача в сільській місцевості - село Сулимівка, тобто в населеному пункті, де немає банків. З урахуванням цього вважає, що судами при ухваленні рішень не враховано положень пунктів 48 та 54 Положення про введення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148.
У касаційній скарзі зазначено й те, що у випадку невзяття до уваги наказу від 5 лютого 2018 року №05/02-001-0 з розрахунком ліміту каси, при дослідженні питання дотримання суб`єктом господарювання касової дисципліни, врахуванню підлягає попередній його наказ про встановлення ліміту каси, а саме від 22 вересня 2014 року №51 "Про затвердження ліміту каси", яким було встановлено ліміт залишку готівки в касі у розмірі 34258,00 грн.
3.2. Доводи Відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Відповідач вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином встановлених обставин справи та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права зроблено обґрунтований висновок щодо допущення з боку Позивача порушень податкового законодавства при оприбуткуванні готівки у касі підприємства та внаслідок не установлення ліміту у касі.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), колегія суддів зазначає таке.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2019 року №0031191406.
Як встановлено Відповідачем та підтверджено під час судового розгляду Позивачем, в книзі обліку розрахункових операцій у розділі 2 "Облік руху готівки та сум розрахунків" в графах 1-10 не здійснено облік готівки у встановленому порядку на підставі фіскального звітного чека реєстратора розрахункових операцій від 22 грудня 2017 року №0036 на суму 3725,29 грн.
Як наслідок, до Позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням від 17 жовтня 2019 року №0031191406 на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95 застосовано штраф у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Так, положеннями абзацу третього статті 1 Указу №436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року №418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
6 липня 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПК, не допускається.
Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (яке втратило чинність 5 січня 2018 року згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148) установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци перший - третій цього пункту).
Абзацом третім статті 1 Указу №436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Водночас прийнятим 6 липня 1995 року Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V "Відповідальність за порушення вимог цього Закону".
Так, пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання.