ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 912/2171/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 912/2171/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до Приватного підприємства "Агроінвест-К"
про стягнення 64 705,33 грн
при розгляді скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Агроінвест-К" про стягнення 31 082,60 грн пені, 4 909,41 грн 3% річних, 28 713,32 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 17.09.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агроінвест-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 30857,91 грн пені, 4 909,41 грн 3% річних, 28 713,32 грн інфляційних втрат, 1762,00 грн судового збору, 3 300,00 грн витрат на правничу допомогу.
27 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні №57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі №912/2171/18 (надалі - Скарга), в якій просило визнати за період з 08.01.2020 по 16.03.2020 неправомірною бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні №57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2020 у справі №912/2171/18 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18 задоволено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2020 у справі № 912/2171/18 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) у виконавчому провадженні № 57763700 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2018 у справі № 912/2171/18 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 04.12.2020 у справі № 912/2171/18 скасовано постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 у справі № 912/2171/18 та залишено в силі ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2020 у справі № 912/2171/18.
При прийнятті постанови судом касаційної інстанції розподіл судових витрат на правничу допомогу не здійснювався.
14.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій воно просило вирішити питання стягнення з Бобринецького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Дніпро) судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 800,00 грн та в суді касаційної інстанції в розмірі 8 400,00 грн.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Разом із тим, згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.