ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2021 року
м. Київ
справа №826/12941/15
адміністративне провадження №К/9901/21368/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві та Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019 (головуючий суддя - Р.О. Арсірій)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019 (головуючий суддя - Н.М. Літвіна, судді - А.Ю. Коротких, І.В. Федотов)
у справі № 826/12941/15
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві,
Святошинського районного суду міста Києва,
Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суми індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та судових витрат,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (відповідач-1), Святошинського районного суду міста Києва (відповідач-2), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (відповідач-3), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на її користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні з 11.02.2011 по 26.12.2014 в розмірі 324 453, 50 грн.;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на її користь суму індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку з 11.03.2014 по 26.12.2014 в розмірі 7 514, 12 грн.;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на її користь моральну шкоду в розмірі 25 600, 00 грн.;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві судові витрати в сумі 2 000, 00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем-1 не у повному обсязі виплачено компенсацію за затримку розрахунку при звільненні, а також не проведено і не виплачено індексацію заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку. Крім того, позивач зазначила, що протиправні дії відповідачів, які полягають у несвоєчасній виплаті належних позивачу грошових коштів завдали їй моральної шкоди, яку просила стягнути з відповідачів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2015, залишеною без змін ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2015, у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2016 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.10.2015 та ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08.12.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені ОСОБА_1 з 11.02.2011 по 11.03.2014.
6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 11.03.2014 по 26.12.2014 у розмірі 73 864,73 грн. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму індексації заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку з 11.03.2014 по 26.12.2014 в розмірі 7 514, 12 грн. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Святошинського районного суду міста Києва та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 9 000,00 грн. в рівних частинах по 3000, 00 грн. з кожного за рахунок коштів Державного бюджету України. Присуджено на користь ОСОБА_1 суму понесених нею судових витрат у розмірі 2 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, Святошинського районного суду міста Києва та Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві в рівних частинах по 666,67 грн. з кожного. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
7. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачами не доведено правомірності своїх дій, які мали наслідком несвоєчасну виплату позивачу розрахунку при звільнення.
Короткий зміст касаційної скарги
8. У касаційній скарзі відповідач-1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить рішення судів скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
9. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач-1 вказує, що порушення строків виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та суми індексації заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку за період з 11.03.2014 по 26.12.2014 відбулося не з вини Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві. Зазначає, що судами помилково повторно вирішено питання про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні за 11.03.2014, оскільки рішеннями судів у справі № 2а-13661/10/2670 вирішувалося питання про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 11.02.2011 по 11.03.2014. Крім того, відповідач-1 вказує, що оскільки вини Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві щодо порушення строків виплати середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та суми індексації заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку за період з 11.03.2014 по 26.12.2014 не має, тому відповідач-1 має бути звільнений від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди.
10. Відповідач-3 подав заяву про приєднання до касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві, в якій підтримує вимоги касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказує, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві вживались всі дії та заходи, передбачені чинним законодавством щодо виконання виконавчого документа щодо проведення безспірного списання коштів на користь позивача.
Позиція інших учасників справи
11. Відповідач-3 подав відзив на касаційну скаргу, відповідно до змісту якого просив суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рух касаційної скарги
12. Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.
13. Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2019 прийнято заяву Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві про приєднання до касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві.
14. Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15. Указом Президента України від 04.03.1998 № 164 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Ленінградського (в подальшому перейменованого на Святошинський) районного суду міста Києва.
16. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 20.02.2003 № 570-IV ОСОБА_1 обрана на посаду судді безстроково.
17. Постановою Верховної Ради України від 17.06.2010 № 2352-VI ОСОБА_1 звільнено з посади судді Святошинського районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги.
18. Відповідно до Наказу голови Святошинського районного суду міста Києва від 03.08.2010 за №81/ос позивача відраховано зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва.
19. Постановою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2010 визнано незаконною постанову Верховної Ради України від 17.06.2010 № 2352-VI в частині звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва.
20. Постановою Верховної Ради України від 23.12.2010 № 2867-VI ОСОБА_1 повторно звільнено з посади судді Святошинського районного суду міста Києва за порушення присяги судді.
21. Відповідно до наказу голови Святошинського районного суду міста Києва від 11.02.2011 № 24/ос "Про відрахування ОСОБА_1 " скасовано попередній наказ № 81/ос від 03.08.2010 щодо відрахування позивача зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва та відраховано ОСОБА_1 11.02.2011 зі складу суддів Святошинського районного суду міста Києва відповідно до Постанови Верховної Ради України від 23.12.2010 № 2867-VІ. З вищезазначеним наказом голови суду позивач була ознайомлена 11.02.2011 і в цей же день отримала його копію та трудову книжку.
22. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 з відповідача-1 на користь позивача стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.08.2010 по 11.02.2011, а також виплати у зв`язку з перебуванням на лікарняних в розмірі 31 744, 93 грн., компенсацію за невикористану відпустку з 03.08.2010 по 11.02.2011 в сумі 2882, 37 грн., компенсацію за затримку розрахунку при звільнені з 11.02.2011 по день ухвалення постанови (по 11.03.2014) - без визначення конкретної суми.
23. Вказане рішення суду було частково виконано в примусовому порядку Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві, списано з рахунку боржника - Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві і перераховано на рахунок позивача 26.12.2014 вищезазначені суми 31 744, 93 грн. (заробітну плату за час вимушеного прогулу та виплати по лікарняним) та 2882, 37 грн.. (компенсацію за невикористану відпустку), на загальну суму 34 627, 30 грн.
24. Листом від 16.07.2015 № 6-5841/15 відповідач-1 повідомив позивача про те, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2014 № 2а-13661/10/2670 проведено нарахування суми компенсації за затримку розрахунку при звільненні з 11.02.2011 по 11.03.2014, яка становить 2077, 67 грн. та запропоновано вказати банківські реквізити для їх перерахування.
25. Позивач подала до відповідача-1 заяву від 28.09.2017, в якій просила відповідно до листа від 16.07.2015 № 6-5841/15 виплатити нараховану суму компенсації готівкою, а також вказано, що в іншій частині постанова виконана 26.12.2014.
26. Відповідно до видаткового касового ордера від 28.09.2017 позивачу видано готівкою 1672, 50 грн. компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)
27. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
29. Відповідно до статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
30. Частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
31. Статтею 83 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
32. Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
33. Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.