ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/17808/16
адміністративне провадження № К/9901/21539/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,
секретар судового засідання - Калінін О.С.
за участю представників позивача та відповідачів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2019 (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 (головуючий суддя Епель О.В., судді: Губська Л.В., Степанюк А.Г.) у справі №826/17808/16 за позовом Приватного підприємства "ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "ТІ ЕР ЕС Лізинг" (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач 1), Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач 2), Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач 3), Державної податкової служби України (надалі - відповідач 4), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі - відповідач 5), в якому, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, просило:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС і ДФС України, що триває з 05 травня 2015 року і полягає у протиправному невиконанні своїх обов`язків, пов`язаних з відшкодуванням позивачу заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн. за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній непідготовці та неподанні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни, та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, невнесенні інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, та не вчинено жодних дій щодо внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;
- визнати протиправною бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, ГУ ДФС у м. Києві, ДФС України, що триває з 01 січня 2018 року і полягає у протиправному невиконанні своїх обов`язків, пов`язаних з відшкодуванням позивачу заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн. за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка виявляється у невчиненні жодних дій щодо внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;
- зобов`язати ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві передати облікову справу позивача (в тому числі звітну її частину, яка складається із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів) до ГУ ДФС у м. Києві для організації внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування по Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість;
- зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані про позивача щодо відшкодування заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, з направленням відповідної інформації до Міністерства фінансів України для автоматичної обробки і оприлюднення;
- зобов`язати ДФС України внести і забезпечити внесення ГУ ДФС у м. Києві до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість даних про позивача і заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн з направленням відповідної інформації до Міністерства фінансів України;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДКС України у м. Києві, яка полягає у протиправному невиконанні своїх обов`язків, пов`язаних з відшкодуванням позивачу заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній невиплаті позивачу сум бюджетного відшкодування, які були вказані у висновках на відшкодування податку на додану вартість №2675-20, №3693-20, №4554-20;
- зобов`язати ГУ ДКС України у м. Києві відшкодувати позивачу заявлену до відшкодування суму податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за наступними податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн.
В обґрунтування наведених позивних вимог ПП "ТІ ЕР ЕС Лізинг" зазначило, що в порушення положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39, Порядку формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 03 лютого 2011 року №68/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за №199/18937, Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2016 року №68, Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26, відповідачами допущено протиправну бездіяльність, наслідком якої стало неперерахування на рахунок позивача узгоджених сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, а після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, невключення до цього Реєстру інформації про позивача та заявлені ним до відшкодування узгоджені суми податку на додану вартість. Позовні вимоги заявлені з метою відновлення порушеного права на відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2018 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, які полягали у несвоєчасному поданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків про суми відшкодування податку на додану вартість; визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яка полягає у невчиненні дій по формуванню реєстру висновків про суми відшкодування податку на додану вартість та їх направленню до Державної фіскальної служби України; визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України по формуванню Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, яка полягає у невнесенні до такого реєстру інформації про заяви Приватного підприємства "ТІ ЕР ЕС Лізинг" про повернення сум бюджетного відшкодування, які були подані до 01 лютого 2016 року та за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету; зобов`язано Державну фіскальну службу України включити до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані Приватному підприємству "ТІ ЕР ЕС Лізинг" з бюджету по заявам про повернення суми бюджетного відшкодування, які є додатками до декларацій з податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 47761967 грн, березень 2015 року в розмірі 47803535 грн, квітень 2015 року в розмірі 47846143 грн та жовтень 2015 року в розмірі 75779106 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
До винесення рішення судом представниками позивача подано заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу з відповідачів.
Додатковим судовим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2018 заяву Приватного підприємства "ТІ ЕР ЕС Лізинг" про здійснення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом адміністративної справи, задоволено частково. Стягнуто з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ТІ ЕР ЕС Лізинг" витрати на правову та правничу допомогу у розмірі 22464,83 грн. Стягнуто з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ТІ ЕР ЕС Лізинг" витрати на правову та правничу допомогу у розмірі 44929,65 грн.
За наслідками апеляційного перегляду, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2018 скасовано додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2018.
За результатами касаційного перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанцій, постановою Верховного Суду від 30.05.2019 касаційну скаргу позивача задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.06.2018, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2018 за результатом перегляду додаткового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що нормами чинного законодавства чітко врегульовано порядок бюджетного відшкодування та повноваження податкового та казначейського органів, дотримання яких підлягає ретельній перевірці судами. Також, Верховний Суд вказав, що визнання судом протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України по формуванню Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету та зобов`язання ДФС України включити до зазначеного Тимчасового реєстру заяву про повернення суми бюджетного відшкодування Приватному підприємству "ТІ ЕР ЕС Лізинг" вказує на залишення поза межами його уваги перевірки вказаних питань. Не виправив цієї помилки і суд апеляційної інстанції, незважаючи на доводи апеляційної скарги позивача, який наголошував на відсутності механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру, який, в свою чергу, взагалі не функціонує, що фактично унеможливлює виконання судового рішення. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суд апеляційної інстанції в судовому рішенні, не поставивши під сумнів наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування, наявність якого не заперечують відповідачі, а також встановивши факт не здійснення такого відшкодування, дійшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог з підстав не встановлення ним бездіяльності державних органів. При цьому апеляційний суд одночасно зазначив про те, що висновки податкового органу, які є підставою для відшкодування органами казначейства ПДВ, скасовано самостійно податковим органом.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо невідшкодування Приватному підприємству "Ті Ер Ес Лізинг" заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн, яка в тому числі виявляється у протиправній непідготовці та неподанні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Ті Ер Ес Лізинг" заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751 грн за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967 грн, за березень 2015 року на суму 47803535 грн, за квітень 2015 року на суму 47846143 грн, за жовтень 2015 року на суму 75779106 грн.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 і постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги (щодо визнання протиправною бездіяльності) відповідач 1 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що підставою для подання касаційної скарги є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних відносинах, а саме у випадку, коли платником податків подано заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість під час дії Порядку взаємодії органів ДПС та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 (надалі - Порядок №39), проте позовну заяву платником вже подано під час дії нового Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 (надалі - Порядок №26). Зауважує, що вимоги пункту 4 Порядку №26 щодо подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість платником податку виконано не було, заяву про повернення сум бюджетного відшкодування згідно із цим Порядком платником не подано, проте у позові заявлено вимогу про внесення до Реєстру відшкодувань оскаржувані суми вже за правилами, передбаченими Порядком №26. Вважає, що додатковому дослідженню підлягає факт, який стосується реальної відсутності бездіяльності відповідача 1, оскільки в оскаржуваних судових рішеннях зазначено щодо непідготовки та неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість при наявності обставин, за яких такі висновки реально надано.
Відповідач 1 зазначає, що вчиняв всі необхідні та залежні від нього заходи для своєчасного отримання позивачем бюджетного відшкодуванні та у відповідні строки надавав висновки до органу Державного казначейства України про відшкодування позивачу податку на додану вартість на загальну суму 219190751 грн, тобто в межах компетенції вчиняв всі можливі заходи, а відтак виконав вимоги статті 200 Податкового кодексу України і відсутня протиправна бездіяльність.
Крім того, відповідач 1 вказує на те, що не враховано судами, що в грудні 2015 року від оперативного управління отримано негативну податкову інформацію щодо надання ризикового податкового кредиту підприємствам, які містять ознаки транзитно-конвертаційної спрямованості, в зв`язку з чим постало питання проведення заходів, передбачених Податковим кодексом України.
Скаржником 18.09.2020 та 21.09.2020 надано уточнені касаційні скарги, в яких, окрім зазначеного вище, скаржник зазначає про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального права, а саме, не правильне застосування положення пункту 200.7.1 статті 200 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 "Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість" щодо подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість платником податків та подачі відповідної заяви про повернення сум бюджетного відшкодування згідно дії нового порядку.
Позивач у відзивах на касаційну скаргу та уточнені касаційні скарги просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, з підстав передбачених статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України, і поновити виконання рішення у справі, або закрити касаційне провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.03.2015 позивачем було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року із зазначенням в рядку 30 суми залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 47 761 967 грн.
Підприємством 15.04.2015 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року, в якій в рядку 30 зазначено суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 47803535 грн.
20.05.2015 позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року, в якій в рядку 30 зазначено суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 47846143 грн.
Платником податків 19.11.2015 подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, в якій в рядку 23.2 зазначено суму від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 75779106 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в загальному розмірі 219 190 751 грн відповідачами визнається та не заперечувалась протягом судового розгляду.
16.02.2017 до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП) надійшов лист ДФС України № 3873/7/99-99-12-03-02-17 "Про відшкодування податку на додану вартість", яким ДФС України направлено узагальнені матеріали щодо обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розрізі декларацій 100 тис. грн і більше щодо платників, які мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість коштами, та зобов`язано відповідача 1 забезпечити формування довідок про підтвердження сум податку на додану вартість та здійснення операцій в ІС "Податковий блок", формування відповідних висновків і реєстрів висновків та направлення узагальнених з регіону реєстрів висновків, узагальнених з підрозділами податків і зборів юридичних осіб та підписаних керівником територіального підрозділу (або його заступником), до Департаменту моніторингу доходів та обліково-звітних систем. Разом з вказаним листом до податкового орану надійшли відповідні узагальнені матеріали.
16.02.2017 відповідачем 1 складено висновки про суми відшкодування податку на додану вартість №№ 391-07, 392-07, 393-07, 394-07, які 21.02.2017 разом з реєстром висновків про суми відшкодування податку на додану вартість №5, передано до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, яке листом від 03.04.2017 №6-08/1369-3545, у зв`язку з набранням чинності пунктами 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 та втратою чинності постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 №39 їх повернуло без виконання.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2016, тобто станом на момент подання позивачем податкових декларацій), відповідно до якої - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.