У Х В А Л А
12 січня 2021 року
місто Київ
Справа № 905/2030/19 (905/1159/20)
Провадження № 12-92гс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М, Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 905/2030/19 (905/1159/20) за позовом Приватного акціонерного товариства "Геркулес" (далі - ПАТ "Геркулес") до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004090504 за касаційною скаргою ПАТ "Геркулес" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року і
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18 листопада 2019 року відкрито провадження у справі № 905/2030/19 про банкрутство ПАТ "Геркулес".
У липні 2020 року ПАТ "Геркулес" звернулося з позовом у межах справи № 905/2030/19 до ГУ ДПС про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року № 0004090504.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року у справі № 905/2030/19 (905/1159/20), залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження за цим позовом на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи свій висновок, суди вказали на те, що позовні вимоги ПАТ "Геркулес" до ГУ ДПС не містять ознаки предметної та суб`єктної юрисдикції господарського суду, не відповідають визначеному частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства переліку спорів, які підлягають вирішенню в межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник, та відносяться до юрисдикції адміністративного суду. Поряду із цим вимога про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення є немайновою, тобто є вимогою, що не підлягає вартісній оцінці, у зв`язку із чим відсутні правові підставі стверджувати, що на позовні вимоги у цій справі поширюються положення щодо належності спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство.
ПАТ "Геркулес" звернулося через Східний апеляційний господарський суд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вищевказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі ПАТ "Геркулес" зазначає про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що оскаржувані ухвала Господарського суду Донецької області та постанова Східного апеляційного господарського суду прийняті з порушенням норми процесуального права, зокрема, статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, що перешкоджає розгляду справи по суті судом, встановленим законом. Позивач переконує, що закріплення у цьому Кодексі принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, притаманного виключно адміністративному судочинству, робить можливим та покликаний забезпечити розгляд всіх спорів, зокрема і тих, що зазвичай розглядаються у порядку адміністративного судочинства, учасником яких є боржник, саме в межах справи про банкрутство.
Крім того, скаржником до касаційної скарги додано клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з порушенням судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції, а також через наявність виключної правової проблеми у застосуванні статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства під час визначення предметної підсудності з розгляду спорів за позовом осіб, щодо яких порушено провадження про банкрутство, до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Геркулес", призначив справу до розгляду, а ухвалою від 4 листопада 2020 року справу № 905/2030/19 (905/1159/20) передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин п`ятої та шостої статті 302 ГПК України.
Мотивуючи ухвалу про передачу справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що предметом касаційного розгляду є питання правомірності звернення ПАТ "Геркулес" до Господарського суду Донецької області в межах справи про банкрутство з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. У цьому випадку сторонами спору є боржник ПАТ "Геркулес" (позивач) та ГУ ДПС (відповідач), який, у свою чергу, має грошові вимоги до боржника (позивача, боржника у межах цієї справи), що виникли на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки.
Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 921/557/15-г/10 та від 6 лютого 2020 року у справі № 910/1116/18).
Виходячи з диспозиції статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь-якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків). Крім того, в абзаці 4 частини другої цієї статті визначено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Таким чином, Кодекс України з процедур банкрутства допускає, що відповідачем у спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство, може бути суб`єкт владних повноважень.
При цьому, норма наведеної статті передбачає, що у цьому разі суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі закріплений лише у двох нормативно-правових актах, що регулюють судовий процес: Кодексі адміністративного судочинства України (статті 2, 9) та Кодексі України з процедур банкрутства (частина друга статті 7). Зазначений принцип не закріплений у ГПК України. Разом з тим системний аналіз положень вказаних кодексів дає підстави вважати, що законодавець мав на меті сконцентрувати розгляд всіх майнових та грошових вимог за участі боржника саме в межах однієї процедури - процедури банкрутства, що має забезпечити повноту та комплексність вирішення питання платоспроможності боржника в процесі застосування відповідних процедур.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також врахував, що аналіз практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду свідчить про те, що у переважній більшості справ цей суд дотримується позиції, що спори, предметом розгляду яких є позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, належать до майнових.
Підсумовуючи наведене та зважаючи на значну завантаженість адміністративних судів України, судові провадження щодо оскарження податкових повідомлень-рішень органів ДПС у багатьох випадках перевищують строк провадження у справах про банкрутство, отже, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що скаржник обґрунтував наявність виключної правової проблеми у застосуванні статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства під час визначення предметної підсудності з розгляду спорів за позовом осіб, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, до податкового органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.