У Х В А Л А
13 січня 2021 року
м. Київ
провадження № 13-97зво20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаГригор`євої І. В.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 7 червня 2006 року і
встановила:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, задовольнивши скаргу ОСОБА_1, постановою від 7 квітня 2006 року скасував рішення слідчого податкової міліції Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 5 березня 2002 року про порушення кримінальної справи за фактом ухилення від сплати податків щодо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Галілєй" за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Апеляційний суд Дніпропетровської області ухвалою від 7 червня 2006 року скасував зазначену постанову і закрив провадження за скаргою ОСОБА_1 .
Надалі 10 грудня 2010 року під час судового розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1 прокурор змінив висунуте обвинувачення, відмовившись від нього в частині ухилення від сплати податків. Також у зазначену дату Ленінський районний суд м. Дніпропетровська закрив на підставі ст. 49 КК кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 366 цього Кодексу.
ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з питанням перегляду ухвали апеляційного суду за виключними обставинами на підставі рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 3 червня 2014 року, яким за заявою № 10305/07, поданою ОСОБА_1 проти України, та 7 іншими заявами було встановлено порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. За твердженням автора звернення, він лише 14 грудня 2020 року дізнався про набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного.
Наполягаючи на відкритті провадження Великою Палатою, ОСОБА_1 наголошує на тому, що скасування оскарженої ухвали є необхідним через необґрунтованість цього рішення, незаконність порушення справи за ч. 3 ст. 212 КК та надмірну тривалість судового провадження, а виплату Урядом України матеріальної компенсації не можна вважати ефективним захистом прав заявника.
Перевіривши заяву, Велика Палата дійшла висновку, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 має бути відмовлено з огляду на таке.
ЄСПЛ 3 червня 2014 року прийняв остаточне рішення у справі за заявою № 10305/07, поданою ОСОБА_1 проти України, та 7 іншими заявами, у якому констатував порушення права особи на судовий розгляд упродовж розумного строку і присудив виплатити, зокрема ОСОБА_1, суму відшкодування в розмірі 2 000 євро. Решту доводів заявників, котрі також скаржились за статтями 6, 13, 17 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), ст. 1 Першого протоколу та ст. 3 Протоколу № 7 до Конвенції, ЄСПЛ визнав неприйнятними.