П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/160/19
Провадження № 11-237заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1,
представник відповідача - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянула в судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року (судді Олендер І. Я., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Пасічник С. С., Ханова Р. Ф.) у справі № 9901/160/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), третя особа - Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія), про визнання протиправним і скасування рішеннята
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 28 лютого 2019 року № 625/0/15-19 про його звільнення з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення ВРП прийнято на підставі рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1256/ко-18, яким: визначено, що суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02 березня 2018 року № 33/зп-18; відмовлено судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнано суддю Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести подання до ВРП про звільнення з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 .
3. На переконання позивача, оскаржуване рішення ВРП є незаконним, необґрунтованим і таким, що порушує його права, оскільки рішення ВККС від 20 липня 2018 року було необґрунтованим, незаконним та містило протиріччя у своїй мотивувальній та резолютивній частинах, що повинен був урахувати відповідач при вирішенні питання про звільнення позивача та відмовити в задоволенні відповідного подання ВККС. Крім того, вказане рішення ВККС не містило жодних мотивувань у частині оцінки виконаного позивачем практичного завдання, а саме жодних мотивів та критеріїв визначення оцінки у 29 балів, а також не містило жодної інформації щодо загальних результатів іспиту, проведеного стосовно позивача.
4. ОСОБА_1 зауважив, що рішення ВККС було прийнято на порушення вимог підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, не відповідало вимогам пункту 20 розділу XІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон 1402-VIII), оскільки позивач як особа, яка призначена на посаду судді після 30 вересня 2016 року, не підпадає під категорію осіб, яких можна звільнити внаслідок непроходження кваліфікаційного оцінювання.
5. Позивач також зазначив, що ВРП прийняттям оскаржуваного рішення від 28 лютого 2019 року № 625/0/15-19 протиправно виконала функцію суду, а саме Верховного Суду, оскільки відповідач прийняв рішення про звільнення позивача на підставі рішення ВККС, яке не набрало чинності в силу його оскарження до Верховного Суду.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 13 липня 2020 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.
7. Судове рішення мотивовано тим, що: доводам позивача та обставинам, пов`язаним з визнанням протиправним рішення ВККС від 20 липня 2018 року № 1256/ко-18, на підставі якого відповідач прийняв оскаржуване рішення про звільнення позивача з посади, надано відповідну оцінку в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 9901/735/18, яка набрала законної сили. Зокрема, вказаним судовим рішенням установлено, що підстав для скасування рішення Комісії від 20 липня 2018 року № 1256/ко-18 немає, а тому при розгляді цієї справи зазначені обставини доведенню не підлягають, що спростовує доводи позивача щодо протиправності рішення ВККС; законодавчо ВРП не обмежена в прийнятті рішення про звільнення судді з посади (за умови виявлення за результатами відповідного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмови судді від такого оцінювання) у разі звернення судді до суду з позовом про визнання незаконним рішення ВККС, яким визнано суддю таким, що не відповідає займаній посаді, та внесено подання до ВРП про звільнення такого судді з посади; оскаржуване рішення ВРП ухвалено її повноважним складом відповідно до вимог чинного законодавства, а саме рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді з посади та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
8. Не погодившись із постановленим судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що вважає це рішення незаконним, таким, що порушує його права та підлягає скасуванню з підстав: неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильного застосування норм матеріального права.
9. На думку скаржника, відмова суду в наданні належної оцінки діянням ВККС та ВРП у частині нерозгляду заяви позивача про перегляд оцінки виконаного позивачем практичного завдання фактично позбавляє його можливості ефективного захисту своїх прав від свавілля ВККС та ВРП, що, у свою чергу, є порушенням прав позивача, закріплених статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), якою передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
10. Скаржник також указав, що його неправомірно звільнено з посади судді з підстав, не передбачених Конституцією України та будь-яким іншим законодавством України, оскільки вичерпні підстави для звільнення судді визначено в статті 126 Конституції України.
11. Крім того, вимоги про необхідність проходження кваліфікаційного оцінювання не можуть бути пред`явлені до позивача як до особи, яку призначено на посаду судді після набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VIII), а тому рішення відповідача про звільнення його з посади судді внаслідок непроходження такого кваліфікаційного оцінювання є протиправним, незаконним і таким, що прийнято на порушення вимог статті 19 Конституції України, оскільки прийнято не в межах та не в спосіб, прямо передбачений законом, і є таким, що порушує права позивача. Отже, скаржник вважає, що суд першої інстанції застосував закон, який не підлягає застосуванню до цих правовідносин.
12. На переконання ОСОБА_1, суд першої інстанції невірно застосував матеріальний закон, який у цьому випадку не підлягає застосуванню, оскільки позивача звільнено з посади судді не з підстав, передбачених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, тому він не може бути обмежений у своєму праві на оскарження незаконного звільнення з підстав, зазначених лише частиною другою статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII).
13. Скаржник також послався на те, що його звільнено з порушенням фундаментальних принципів процедурної справедливості, передбачених статтею 6 Конвенції, зокрема принципів незалежного та безстороннього суду, юридичної визначеності та права на ефективний юридичний засіб правового захисту. Звільнення позивача було несумісним з вимогами законності за статтею 8 Конвенції.
14. На підставі викладеного скаржник просить скасуватиоскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Рух апеляційної скарги
15. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 31 серпня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року та призначила справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін на підставі положень частини першої статті 310 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
16. У відзиві на апеляційну скаргу ВРП зазначила, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору правильно та повно встановив усі обставини справи та дослідив докази, за результатами чого прийняв законне та обґрунтоване рішення.
17. ВРП зауважила, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, вона керувалась положеннями Конституції України, законами № 1402-VIII та № 1798-VIII, отже, необґрунтованими є доводи позивача про те, що рішення ВРП про його звільнення суперечить нормам статті 126 Конституції України та Закону № 1402-VIII.
18. Крім того, оскаржуване рішення ВРП ухвалено повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, це рішення містить посилання на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
19. На думку ВРП, суд першої інстанції правильно зазначив, що ВРП було повністю дотримано встановлену процедуру прийняття рішення від 28 лютого 2019 року № 625/0/15-19.
20. На переконання відповідача, позивач був не тільки ознайомлений з вимогами законодавства, а й погодився пройти відповідну процедуру оцінювання та міг передбачити, що наслідки такого оцінювання могли бути як позитивні, так і негативні.
21. Отже, ВРП вважає, що оскаржуваним рішенням жодним чином не було порушено вимог статті 8 Конвенції, оскільки таке рішення в повній мірі відповідає критеріям "якості закону".
22. У зв`язку з викладеним ВРП просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року - без змін.
23. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
24. Представник відповідача просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
25. Указом Президента України від 03 лютого 2010 року № 99/2010 ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська строком на п`ять років. Наказом голови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 17 лютого 2010 року № 15-к позивача було зараховано на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
26. Указом Президента України від 02 листопада 2017 року № 348/2017 позивача призначено на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська. Наказом голови Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 листопада 2017 року № 163-к було продовжено повноваження позивача на підставі вказаного Указу Президента України.
27. 11 травня 2018 року на засіданні ВККС без повідомлення та виклику позивача було прийнято рішення про затвердження результатів іспиту, складеного суддями 27 березня 2018 року, зокрема позивачем (код тестування - 0020244, бал тестування - 79,875; код практики - 0054424, бал практики - 29).
28. Із суддями, які склали іспит у визначені дати, вирішено провести співбесіди за результатами дослідження суддівських досьє у межах процедури кваліфікаційного оцінювання на відповідність судді займаній посаді. З графіком проведення співбесід було ознайомлено за посиланням на офіційному вебсайті ВККС. Проте список суддів, стосовно яких призначено проведення співбесід у межах процедури кваліфікаційного оцінювання, не містив прізвища позивача та будь-яка інша інформація щодо позивача була відсутня.
29. ВККС рішенням від 20 липня 2018 року № 1256/ко-18: визначила, що суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 не склав іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02 березня 2018 року № 33/зп-18; відмовила судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнала суддю Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішила внести подання до ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
30. Не погодившись із вказаним рішенням ВККС, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з відповідним позовом, який було прийнято до провадження (справа № 9901/735/18).
31. 28 лютого 2019 року ВРП прийняла рішення № 625/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України".
32. Не погодившись із вказаним рішенням ВРП, позивач звернулася до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом № 1401-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
35. Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.
36. На підставі пункту 12 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстави, визначеної підпунктом 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, розглядаються на засіданні ВРП у пленарному складі на підставі подання ВККС у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання відбувається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
37. Статтею 1 Закону № 1798-VIII передбачено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
38. Відповідно до статті 18 Закону № 1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
39. Згідно із частиною другою статті 30 Закону № 1798-VIII засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
40. Частиною першою статті 56 Закону № 1798-VIII передбачено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
41. Питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді. Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання ВРП у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності (частина третя вказаної статті Закону).
42. На підставі частини шостої статті 56 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.
43. Частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;