ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/605/18
Провадження № 11-220заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Вища рада правосуддя (далі - ВРП), про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування моральної шкоди
за апеляційною скаргою адвоката Худякова А. Г. в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 липня 2020 року (судді Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Смокович М. І., Стрелець Т. Г., Усенко Є. А.),
УСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо невстановлення та персоніфікації загального результату іспиту - суми балів, отриманих суддею Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 як учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування і виконання практичного завдання, а також щодо неоприлюднення загального результату іспиту - суми балів на офіційному вебсайті Комісії не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення;
- зобов`язати Комісію встановити та персоніфікувати загальний результат іспиту - суму балів, отриманих суддею Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 як учасником іспиту за результатами складення анонімного письмового тестування і виконання практичного завдання, та оприлюднити загальний результат іспиту - суму балів на офіційному вебсайті Комісії не пізніше наступного робочого дня після їх встановлення;
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 26 квітня 2018 року
№ 544/ко-18 (далі - Рішення) про невідповідність судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді;
- зобов`язати ВККС після встановлення результату кваліфікаційного оцінювання на етапі "Складення іспиту" ухвалити рішення щодо допуску судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди" відповідно до вимог законодавства України;
- стягнути з Комісії моральну шкоду у розмірі 1 млн грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка, з-поміж іншого, зазначила, що оскаржуване Рішення є невмотивованим, оскільки замість вказівки на мотиви його ухвалення в ньому лише перелічені засоби встановлення невідповідності судді займаній посаді. У Рішенні не зазначено, за яким саме критерієм чи критеріями позивач не відповідає займаній посаді, не наведено жодної аргументації щодо рівня встановлених балів.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 2 липня 2020 року закрив провадження у справі у частині оскарження Рішення Комісії щодо рекомендації ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Оскаржуваною ухвалою від 2 липня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання дій та бездіяльності ВККС протиправними щодо оскарження Рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання, яким ОСОБА_1 визнано такою, що не відповідає займаній посаді.
Як установив суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 призначено проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та встановлено мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
ОСОБА_1 за результатами складення анонімного письмового тестування отримала 79,875 бала, за виконання практичного завдання - 54,5 бала.
26 квітня 2018 року Комісія ухвалила Рішення, яким установила, що суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 отримала менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, а отже, не склала іспиту і не може бути допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
Комісія дійшла висновку, що суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності, у зв`язку із чим слід рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення її з посади судді.
Цим Рішенням Комісія вирішила:
- визначити, що суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18;
- відмовити ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17;
- визнати ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
- рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Деснянського районного суду міста Києва.
Не погодившись із таким Рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.
Закриваючи провадження у справі за цим позовом, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення ВККС з висновком рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору та є підставою для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, адвокат Худяков А. Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 липня 2020 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Так, на переконання скаржника, суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний з рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, має право оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС. При цьому рекомендаційний характер має лише останній абзац спірного Рішення, а всі інші за своєю правовою природою є імперативними приписами, що порушують права та законні інтереси позивачки, у зв`язку із чим таке рішення може бути оскаржено до суду.
Адвокат Худяков А. Г. в інтересах ОСОБА_1 стверджує, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції обмежено право ОСОБА_1 на безпосереднє звернення до суду та відмовлено в доступі до правосуддя у випадку, коли можливість судового оскарження відповідного акта прямо передбачена законом.
ВККС відзиву на апеляційну скаргу не подала.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду насамперед вважає за необхідне чітко окреслити предмет спору, а відтак надати правову оцінку спірним правовідносинам.
Аналіз установлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог та правовим регулюванням спірних відносин дає підстави для висновку про те, що звернення із цим позовом до суду зумовлене незгодою позивачки власне з правомірністю спірного Рішення за результатами її кваліфікаційного оцінювання, яким позивачку визнано такою, що не відповідає займаній посаді, тому рекомендовано ВРП звільнити її із займаної посади судді.
Суд першої інстанції встановив, що Комісія прийняла Рішення, яким, зокрема, визнано, що суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, оскільки під час проведення кваліфікаційного оцінювання отримала менше 50 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання, а отже, не склала іспиту і не може бути допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
Водночас Комісія в тому самому Рішенні рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Деснянського районного суду міста Києва.
Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання щодо можливості судової перевірки рішень ВККС, ухвалених за результатами кваліфікаційного оцінювання судді, з рекомендацією ВРП звільнити суддю із займаної посади.
Так, наприклад, у постановах від 26 лютого, 9 вересня 2020 року (справи № 9901/637/18, 9901/859/18) Велика Палата Верховного Суду проаналізувала положення статей 83, 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ), статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення
№ 143/зп-16), а також Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16, та констатувала, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання, викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
На думку Великої Палати Верховного Суду, рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме собою не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
Оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження.