У х в а л а
17 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 761/41393/17
Провадження № 14-176цс20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач; Фонд) про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 9 серпня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року і
в с т а н о в и л а:
у листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив :
- визнати незаконними дії відповідача щодо визнання недійсними правочинів з перерахування 19 травня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі - ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр") коштів на рахунок позивача № НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000230909 від 29.04.2016 на рахунок, що належить ОСОБА_1 ";
- визнати незаконними дії Фонду щодо невнесення позивача до реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", за яким вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду;
- зобов`язати відповідача прийняти рішення про внесення змін до реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" (реєстру акцептованих вимог кредиторів), включивши до нього позивача;
- стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування 50 000 грн, внесених позивачем 29 квітня 2016 року на його рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ "Банк Михайлівський", і відсотки у сумі 1 065,49 грн.
Мотивував позовну заяву так :
- 29 квітня 2016 року позивач вніс на рахунок № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський", 50 000 грн з призначенням платежу "Внесення готівки на поточний рахунок";
- того ж дня позивач і ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" уклали договір № 980-024-000230909 "Суперкапітал" (Новий) (далі - договір від 29 квітня 2016 року), що передбачав передання позивачем цьому товариству коштів, а товариство зобов`язалося повернути кошти та виплатити проценти в порядку та на умовах, встановлених цим договором;
- на підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" того ж дня виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 812 "Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" і делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації;
- оскільки позивачу не виплатили гарантовану суму відшкодування, він звернувся до уповноваженої особи Фонду із заявою про включення його до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський";
- 22 вересня 2016 року у відповідь уповноважена особа Фонду Шаповал Т. Ю. листами № ЗГ1(К)/5980 і № ЗГ1(К)/5981 та уповноважена особа Фонду Кобець О. В. листами № ЗГ1(К)/5980/1, № ЗГ1(К)/5982, № ЗГ1(К)/5982/1 повідомили, що позивача не включено до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду з огляду на нікчемність перерахування коштів 19 травня 2016 року шістьма платіжними дорученнями ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський" на загальну суму 201 443,95 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договорами відповідно № 980-024-000230909 від 29 квітня 2016 року, № 980-024-000171709 від 5 січня 2016 року, № 980-024-000236195 від 10 травня 2016 року на рахунок, що належить ОСОБА_1 ";
- перекази, які уповноважена особа Фонду визнала нікчемними, є вчиненими ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" односторонніми правочинами, які не створюють жодних прав та обов`язків для ПАТ "Банк Михайлівський", а тому на них не поширюються приписи частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" про можливість визнання їх нікчемними;
- уповноважена особа Фонду у спірних правовідносинах діяла непослідовно: незважаючи на відмову виплатити позивачу гарантовану суму за вкладами, висловлену у листах від 22 вересня 2016 року № ЗГ1(К)/5980/1, № ЗГ1(К)/5982 і № ЗГ1(К)/5982/1, відповідач все ж виплатив позивачу суми відшкодування та нараховані на них проценти "за двома договорами із трьох" у розмірі 150 743,14 грн;
- позивач ніколи не перераховував кошти за своїм розпорядженням ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", а тому договір від 29 квітня 2016 року є неукладеним; суми, які поверталися за визнаними відповідачем нікчемними правочинами, були перераховані до ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" не на підставі відповідного розпорядження позивача, а самим ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі укладеного між цими юридичними особами договору, існування якого Фонд приховує;
- після перерахунку внесених позивачем 29 квітня 2016 року коштів у сумі 50 000 грн на рахунок ТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" ПАТ "Банк Михайлівський" став повіреним за договором від 29 квітня 2016 року; зазначені кошти згідно з приписами пункту 15 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прирівнюються до вкладу, який має повернути Фонд;
- визнання нікчемними правочинів з перерахуванняТзОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача коштів не могло бути підставою для відмови у поверненні позивачу суми коштів, розміщених на рахунку позивача у ПАТ "Банк Михайлівський";
- незаконність відмови Фонду виплатити позивачу визначену ним суму коштів стала підставою для звернення з позовом;
- Фонд має виплатити позивачу суму вкладу у розмірі 50 000 грн, а також нараховані на цю суму до початку процедури виведення Фондом банку з ринку, тобто за 23 дні, проценти у розмірі 1 065,49 грн.
9 серпня 2018 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою, до якої долучив позовну заяву в новій редакції та в якій просив залишити без розгляду позовні вимоги про визнання незаконними дій Фонду, а також про зобов`язання Фонду прийняти рішення про внесення змін до реєстру вкладників, включивши до нього позивача. Просив суд розглянути вимогу про стягнення з відповідача відшкодування коштів за вкладом.
9 серпня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу, згідно з якою закрив провадження у справі. Мотивував ухвалу так:
- 21 лютого 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва постановив ухвалу, яку представник позивача отримав того ж дня, про призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надав позивачу право у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання письмового відзиву відповідача на позовну заяву подати відповідь на відзив і заяви з процесуальних питань, передбачені статтями 182 і 183 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України);
- позивач звернувся із заявою про залишення частини позовних вимог без розгляду 9 серпня 2018 року, тобто з пропуском установлених судом строків, а тому слід залишити без розгляду заяву представника позивача про залишення без розгляду частини заявлених у справі № 761/41393/17 позовних вимог;
- відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участю банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку;
- юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам;
- спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим, а не спором у зв`язку з процесом ліквідації банку, і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15);
- непроведення відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, який підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
27 листопада 2018 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 9 серпня 2018 року. Мотивував постанову так:
- суд першої інстанції, залишаючи без розгляду заяву позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог, діяв згідно зі статтями 222, 257 і 279 ЦПК України; доводи апеляційної скарги щодо вчасного подання заяви до канцелярії суду та початок провадження у справі 9 серпня 2018 року не ґрунтуються на вимогах закону та не відповідають дійсним обставинам справи;
- до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій;
- критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа;
- Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України);