Постанова
іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 161/12350/18
провадження № 51-4643км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Іваненка І. В., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
у режимі відеоконференції:
засудженої ОСОБА_1 ,
захисника Лавренчука О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження у суді першої інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015030010002859, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 361, ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК ).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК на строк: за ч. 2 ст. 361 КК - 3 роки; за ч. 2 ст. 364 КК- 3 роки 6 місяців.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона, перебуваючи в приміщенні Луцької районної державної адміністрації (м. Луцьк, вул. Ковельська, 53), у не встановлені органом досудового розслідування час та день, працюючи на посаді начальника відділу грошових виплат та компенсацій управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації, будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів та в інтересах третіх осіб, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, скориставшись попередньо відомим їй логіном 1 інспектора супервізора-адміністратора, що надає право доступу до автоматизованої системи обробки документації отримувачів пенсій та допомоги на базі комп`ютерних технологій (АСОПД/КОМТЕХ-W), не маючи повноважень на його використання, здійснила 23 травня, 09 листопада 2011 року, 19 грудня 2012 року, 19 квітня та 11 червня 2013 року несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), що призвело до підробки інформації. Зокрема, використовуючи службовий комп`ютер, створила електронну справу ОСОБА_2 з архівної справи його дружини ОСОБА_3 за особовим рахунком № НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_2 допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, порушуючи вимоги статей 11, 14 Закону України від 22 березня 2001 року № 2334-ІІІ "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", пунктів 1, 9 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктів 2, 5 ст. 56 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010року № 2456-VI, пунктів 11, 18-20 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми призначила виплату державної соціальної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років особі, яка на таку допомогу не мала права.
Унаслідок умисного зловживання ОСОБА_1 своїм службовим становищем та несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи, що призвело до підробки інформації Автоматизованої системи обробки документації отримувачів пенсій та допомоги на базі комп`ютерних технологій (АСОПД/КОМТЕХ-W) з 01 червня 2011 року до 31 липня 2013 року на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2, відкритий в АТ "Ощадбанк" на ім`я ОСОБА_2, було незаконно перераховано з державного бюджету України кошти на загальну суму 164 130,70 грн, чим заподіяно тяжкі наслідки та значну шкоду державним інтересам.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 09 липня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 09 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Сторона обвинувачення вважає, що апеляційний суд всупереч приписам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не перевірив доводів у апеляційній скарзі, не надав на них аргументованих відповідей і, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не виклав в ухвалі мотивів прийнятого рішення, які би ґрунтувалися на вимогах закону.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про обґрунтованість рішення міськрайонного суду щодо непризначення ОСОБА_1 додаткового покарання, передбаченого санкцією статті, а також звільнення останньої від відбування покарання з випробуванням.
Прокурор звертає увагу на врахування судом лише однієї обставини, передбаченої ст. 66 КК, що пом`якшує покарання, а саме - добровільного відшкодування збитків, які, крім того, були відшкодовані не самою ОСОБА_1, а ОСОБА_2 .
Наголошує на тому, що суд фактично послався на одні й ті самі обставини, обираючи вид і розмір покарання, в тому числі із застосуванням ст. 69 КК, та звільняючи обвинувачену від відбування покарання з випробуванням за відсутності належного обґрунтування висновку про можливість її виправлення таперевиховання без ізоляції від суспільства, що свідчить про неналежну вмотивованість застосування ст. 75 КК.
З огляду на викладене скаржник вважає, що врахування судом лише одних позитивних даних про особу засудженої є явно недостатнім для прийняття рішення щодо застосування положень статей 69, 75 КК, а тому таке рішення суду є передчасним, оскільки не має належного обґрунтування.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Титаренко Ю. О. підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Засуджена ОСОБА_1 та її захисник Лавренчук О. В. заперечили проти задоволення касаційної скарги, просили залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого.