Постанова
іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 243/1573/17
провадження № 51-4962км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Іваненка І. В.,Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
у режимі відеоконференції:
виправданого ОСОБА_1,
захисника Мурадова А. Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016050000001084, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська Донецької області та жителя цього міста ( АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, та виправдано за недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 22 вересня 2020 року залишив указаний вирок без змін.
Стороною обвинувачення ОСОБА_1 обвинувачено у тому, що він, працюючи на посаді заступника міського голови Слов`янської міської ради Донецької області, будучи представником органів місцевого самоврядування і, особою, яка займає відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого йому службового становища, що поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
Так, ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що вимагав та 15 листопада 2016 року отримав за посередництва ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 150 000 грн від ОСОБА_3 за сприяння у перемозі останнього в торгах (аукціоні) з придбання нежитлової будівлі та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, які перебували на балансі відділу освіти Слов`янської міської ради.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що суд виправдав ОСОБА_1 на двох самостійних підставах: по-перше, наданих стороною обвинувачення доказів не достатньо для доведення вини обвинуваченого; по-друге, у діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, а це, на думку сторони обвинувачення, суперечить вимогам ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). При цьому місцевий суд, вказуючи на те, що обвинувачення не ґрунтується на належних, допустимих та достатніх доказах, не вказав, які конкретно докази є недопустимими, неналежними і на якій підставі. Крім того, прокурор зазначає, що суд надав неправильну оцінку розмові, зафіксованій у протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 22 листопада 2016 року, оскільки вона в сукупності з іншими доказами розкриває спрямованість дій виправданого і його обізнаність про факт передавання грошових коштів ОСОБА_3 . Також суд здійснив неправильний аналіз розмови ОСОБА_1 із ОСОБА_2, яка, на думку сторони обвинувачення, спростовує показання виправданого стосовно того, що він не знав про вміст папки. Прокурор вважає, що судами не надано належної оцінки показанням ключового свідка ОСОБА_2, відеозапису його розмови із ОСОБА_1 у момент передачі коштів, обшуку кабінету, в якому знайшли неправомірну вигоду, факту вилучення у ОСОБА_4 усієї суми неправомірної вигоди. На переконання прокурора, зазначені обставини усувають сумніви стосовно того, що ОСОБА_1 знав про неправомірну вигоду та мав намір її отримати. Крім того, сторона обвинувачення вказує, що місцевий суд, дійшовши висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого кримінального правопорушення, з огляду на положення ч. 3 ст. 337 КПК міг самостійно змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення на менш тяжкі, зокрема, передбачені статтями 190, 364, статтями 15, 27 ст. 369 КК та ухвалити обвинувальний вирок.
Також апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду в апеляційному порядку, всупереч ст. 419 КПК не надав належної оцінки доказам, безпідставно погодився з висновком місцевого суду, не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, унаслідок чого залишив виправдувальний вирок без змін. За твердженням прокурора, апеляційний суд безпідставно погодився з висновком місцевого суду стосовно тієї обставини, що 24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 перебував поза межами будівлі Слов`янської міської ради та ОСОБА_2 не міг погоджувати суму неправомірної вигоди, яку мав передати ОСОБА_3 .
Вказані порушення, на думку прокурора, зокрема неправильне тлумачення досліджених доказів, наявність у вироку припущень, призвели до помилкових висновків суду про недоведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити її без задоволення, а постановлені щодо нього судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Титаренко Ю. О., надавши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Виправданий ОСОБА_1 та його захисник Мурадов А. Л. заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, Суд дійшов висновків,що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту розгляду, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржених судових рішень, а під час перегляду виходить з обставин, установлених судами нижчої інстанції, якщо відповідні висновки судів нижчої інстанції належним чином мотивовано.
Як убачається зі змісту касаційної скарги прокурора, суть наведених у ній доводів фактично зводиться до невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, а це згідно зі статтями 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Доводи, наведені у касаційній скарзі прокурора, про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій і призвели до безпідставного виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 КК, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі та визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого.
Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд повно й усебічно розглянув обставини кримінального провадження, проаналізував зібрані органом досудового розслідування докази, які перевірив і належним чином оцінив із точки зору допустимості, належності, достовірності, а сукупність доказів - із точки зору достатності, та дійшов правильного висновку, що обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується лише на припущеннях і не підтверджується об`єктивними, достатніми доказами, отриманими в ході досудового слідства і наданими стороною обвинувачення суду.
Зокрема, місцевий суд проаналізував показання: ОСОБА_1, який заперечив свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та вказав, що до його обов`язків, як заступника міського голови не належить організація та проведення аукціону щодо відчуження майна комунальної власності, жодної неправомірної вигоди за це він не вимагав та не отримував; свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Крім того, місцевий суд дослідив і належним чином оцінив із дотриманням вимог статей 23, 94 КПК письмові докази у кримінальному провадженні, серед яких:
документи, які регламентують службові обов`язки заступника міського голови ОСОБА_1, рішення Слов`янської міської ради від 02 грудня 2015 року № 17-II-7, рішення цієї ж ради "Про розподіл обов`язків між міським головою, заступниками міського голови та керуючим справами виконкому" від 04 грудня 2015 року № 616;
документи щодо порядку здійснення приватизації комунального майна, у тому числі нежитлової будівлі та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, визначення її вартості, організації та проведення аукціону і визначення його переможця;