Постанова
Іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 539/379/18
провадження № 51-5028км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів: Булейко О.Л., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисників (в режимі відеоконференції) Варави Ю.Ю., Костенка В.О.,
засуджених (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1, ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Варави Ю.Ю. в інтересах засудженого ОСОБА_1 та захисника Костенка В.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 липня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170240001912 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Білошапки Прилуцького району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця с. Ялпужень Чимишлінського району Республіки Молдова, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця с. Право Жовтня Згурівського району Київської області, зареєстрованого по АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією майна;
ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна;
ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 України.
Згідно з вироком ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 23 грудня 2017 року о 04:00 год., за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заволодіння чужим майном, перебуваючи неподалік входу в Центральний парк культури та відпочинку й пішохідного переходу через проспект Володимирський у м. Лубни, помітили, що неподалік від них переходив дорогу на іншу сторону раніше незнайомий їм ОСОБА_4, який зайшов у двір між житловими будинками по АДРЕСА_2 . При цьому, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 направилися за ОСОБА_4 та наздогнали його. ОСОБА_6 дістав паспорт громадянина України та представився працівником правоохоронного органу. В цей час ОСОБА_5 почав перевіряти вміст кишень верхнього одягу ОСОБА_4 з метою пошуку та вилучення майна потерпілого.
Після цього ОСОБА_5 попросив ОСОБА_4 надати йому мобільний телефон під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка. Коли потерпілий дістав телефон, ОСОБА_5 вихопив телефон із рук ОСОБА_4 та залишив собі. У свою чергу ОСОБА_4 попросив повернути йому мобільний телефон, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, завдали ОСОБА_4 не менше дев`яти ударів руками та ногами в голову й тулуб. Після цього з метою подолання опору та заволодіння речами потерпілого ОСОБА_5 наступив ногою на ліву руку ОСОБА_4, а ОСОБА_7 тримав праву руку ОСОБА_4, наступивши на неї коліном правої ноги. Утримуючи в такому положенні потерпілого, вони заволоділи наручним годинником "Avon", золотою каблучкою та мобільним телефоном "Lenovo A6000", спричинивши потерпілому шкоду на суму 4222,94 грн.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2020 року вирок суду першої інстанції змінено в частині призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_1 додаткового покарання.
Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді 7 років і 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна.
ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна. В іншій частині вирок залишено без зміни.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2020 року вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією Ѕ частини належного йому майна. В іншій частині вирок щодо нього залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах захисника Варави Ю.Ю. в інтересах ОСОБА_8 та захисника Костенка В.О. в інтересах ОСОБА_9, які є аналогічними за змістом, висловлюється прохання вирок та ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Захисники вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначають про відсутність у діях їх підзахисних попередньої змови на вчинення злочину, а тому вважають, що в діяннях є склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України.
Посилаються на те, що під час допиту свідка ОСОБА_10 в порядку ст. 225 КПК України був відсутній захисник, а тому вважають, що покладенні в основу вироку показання вказаного свідка порушують право на захист їх підзахисних. Також вважають, що у підзахисних було порушено право на захист, оскільки слідчі експерименти за їх участю були проведенні за відсутності сторони захисту, оскільки адвокат Легкий І.Д. здійснював захист неналежно.
Зазначають, що ОСОБА_5 фактично був затриманий 26 грудня 2017 року, однак протокол про його затримання не був складений і процесуальні права йому не були роз`яснені.
Стверджують, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту та залишив вирок щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор заперечував щодо задоволення касаційних скарг та просив їх відхилити.
Засуджені та їх захисники підтримали подані касаційні скарги.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом розгляду суду касаційної інстанції. Тому суд не має повноважень на перевірку доводів сторони захисту щодо неправильного встановлення судами фактичних обставин справи.
Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилаються у касаційних скаргах захисники, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. При перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами нижчих інстанцій.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними, колегія суддів знаходить обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
З положень ст. 94 КПК України слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.