Постанова
Іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 456/4355/15-ц
провадження № 61-471св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи:
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Курій Н. М., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Курій Н. М., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення зі спадкоємця суми боргу в межах спадкового майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_5, керуючи автомобілем, вчинив ДТП, внаслідок якої чоловік позивача - ОСОБА_6, та ОСОБА_1 отримали важкі травми та стали особами з інвалідністю. Відповідно до судових рішень ОСОБА_5 за завдану їм шкоду повинен мав сплачувати на користь чоловіка та її користь грошові кошти.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину від 09 червня 2010 року у спадкові права позивача увійшов борг у розмірі 60 677,42 грн, який підлягав стягненню із ОСОБА_5, на користь позивача, які ОСОБА_5 не виплатив чоловікові на час смерті. Також ОСОБА_5 мав борг перед позивачем в сумі 16 129,03 грн.
Постановою державного виконавця ВДВС Стрийського МРУЮ від 21 лютого 2011 року для забезпечення виконання виконавчого документу накладено арешт із забороною відчуження на житловий будинок ОСОБА_5, розташований по АДРЕСА_1, який був його особистою власністю. Боржник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а його дружина ОСОБА_7 також померла приблизно через місяць після його смерті. Точна дата її смерті позивачу не відома.
Позивач вважала, що після смерті дружини боржника - ОСОБА_7 спадщину ніхто не прийняв, і тому у вересні 2015 року вона звернулася у Стрийську міську раду із вимогою в судовому порядку визнати будинок по АДРЕСА_1 , який був власністю ОСОБА_5, відумерлою спадщиною з майбутнім стягненням суми боргу з міської ради за рахунок реалізації цього будинку. Однак у міській раді повідомили про те, що спадщину в порядку спадкової трансмісії прийняла ОСОБА_2, яка є онукою померлої ОСОБА_7 . Згідно довідки ВДВС Стрийського МРУЮ від 19 вересня 2012 року по виконавчому листу № 2-2447 від 08 лютого 2011 року на її користь необхідно стягнути 60 842,42 грн (борг перед чоловіком), а згідно довідки Галицького ВДВС Львівського МУЮ від 24 травня 2012 року по виконавчому листу № 2-1020 від 06 червня 2011 року, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області, залишок боргу на користь позивача становить 16 129,03 грн. За таких обставин розмір боргу по обох виконавчих листах на суму 76 971,45 грн належить стягнути з відповідача у межах вартості отриманого нею нерухомого майна у вигляді будинку по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь:
суму основного боргу в розмірі 76 971,45 грн;
грошові кошти, з урахуванням індексу інфляції, в сумі 203 637,51 грн,
3% річних за час прострочення сплати основного боргу за період з липня 2010 року по травень 2018 року в сумі 18 295,90 грн в межах спадкового майна;
судові витрати в сумі 10 500,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Знято арешт з будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_5, накладений згідно ухвали Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року. Виконання ухвали в частині зняття арешту з будинку покладено на ВДВС Стрийського МРУЮ.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
відповідно до статті 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. Водночас, такий обовʼязок спадкоємцякореспондується з вимогами статті 1281 ЦК України, згідно якої кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить, що для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому строки пред`явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), тобто, їх пропущення припиняє права кредиторів, а тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо;
згідно матеріалів справи 08 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулася із заявою, адресованої у справі за заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Стрийської міської ради, ВДВС Стрийського МРУЮ про зміну порядку виконання судового рішення, та просила залучити до участі в розгляді справи спадкоємця ОСОБА_8 - ОСОБА_2 . За тих обставин позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_8 і саме 08 травня 2013 року визнається судом початком позовної давності;
оскільки позивач, як кредитор, протягом встановленого статтею 1281 ЦК України строку не пред`явив своїх вимог до спадкоємця боржників, є підстави для висновку про обґрунтованість заяви відповідача про те, що позивач позбавлений права такої вимоги у зв`язку з пропуском встановленого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до спадкоємців, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, задоволено частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення із спадкоємця суми боргу в межах спадкового майна задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 76 806,45 грн в межах вартості спадкового майна.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
відповідно до частини першої статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. У частині третій статті 1281 ЦК України передбачено, що якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Згідно частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Поняття "строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців" не тотожне поняттю "позовна давність". Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Тому визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати в суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявності у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження 14-53цс18);
відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 04 жовтня 2012 року звернулася до Стрийської державної нотаріальної контори із заявою, яка датована 20 вересням 2012 року, та просила довести до відома всіх спадкоємців ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та проживав на АДРЕСА_1, про те, що він є її боржником (Т. 2, а. с. 13, 111). Оскільки 04 жовтня 2012 року Стрийською державною нотаріальною конторою зареєстровано заяву ОСОБА_1, датовану 20 вересням 2012 року, про пред`явлення вимог до спадкоємців ОСОБА_5 про погашення боргу, ОСОБА_1 пред`явлено вимогу у передбачений статтею 1281 ЦК України строк;
згідно копії матеріалів спадкової справи ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_5 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і після її смерті до державного нотаріуса 06 вересня 2012 року із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину звернулась ОСОБА_2 - внучка ОСОБА_7 Стрийською державною нотаріальною конторою зареєстровано заяву ОСОБА_1, датовану 20 вересням 2012 року, про пред`явлення вимог до спадкоємців ОСОБА_5 про погашення боргу 04 жовтня 2012 року, тобто, вже після звернення із заявою про прийняття спадщини, поданою внучкою померлої ОСОБА_7 08 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася із заявою в Стрийську державну нотаріальну контору, в якій просила повідомити, хто із спадкоємців ОСОБА_5 звертався із заявами про прийняття спадщини після його смерті. ОСОБА_1 не була повідомлена про спадкоємця ОСОБА_2 ні Стрийською державною нотаріальною конторою, якою заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5, ні самими спадкоємицями ОСОБА_5, які відповідно до частини першої статті 1281 ЦК України зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. У зв`язку із цим апеляційний суд зробив висновок про те, що ОСОБА_1 не пропущено передбачений частиною другою статті 1281 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки кредитор не зобов`язаний повідомляти спадкоємців про наявність вимог щодо спадщини безпосередньо, а таке повідомлення може бути здійснено через нотаріальну контору. Таким правом ОСОБА_1 скористалася, пред`явивши в шестимісячний строк свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_5 ;
відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 08 травня 2013 року ОСОБА_1 звернулась із заявою у справі за заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Стрийської міської ради, ВДВС Стрийського МРУЮ про зміну порядку виконання судового рішення та просила залучити до участі в розгляді цієї справи спадкоємцю ОСОБА_5 - ОСОБА_2 . У цій заяві ОСОБА_1 зазначила про те, що їй стало відомо, що після смерті її боржника ОСОБА_5 з`явилась його спадкоємця ОСОБА_2, яка проживає в АДРЕСА_2 . Згідно повідомлення від 18 березня 2013 року № 303/02-14, виданого Стрийською державною нотаріальною конторою гр. ОСОБА_2, встановлено, що ОСОБА_2 було повідомлено про те, що після смерті її бабці ОСОБА_7, свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке складається з житлового будинку в АДРЕСА_1, який належав бабиному чоловікові - ОСОБА_5, видати немає можливості, оскільки на спадкове майно 02 липня 2004 року ВДВС Стрийського МРУЮ накладений арешт. У матеріалах справи відсутні докази задоволення вимог кредитора ОСОБА_1 спадкоємцем ОСОБА_2 в добровільному порядку. ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про стягнення із спадкоємця суми боргу в межах спадкового майна 12 жовтня 2015 року, а тому позовна давність ОСОБА_1 не пропущена. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у позові з підстав пропуску позовної давності не відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права;
незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що не отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора. Отже, не отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на спадкове майно за адресою: АДРЕСА_1 не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку задовольнити вимоги кредитора спадкодавця. При цьому ОСОБА_2, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, від її прийняття не відмовилася;
згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 червня 2010 року ОСОБА_1, спадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, суму заборгованості в розмірі 60 677,42 грн, яка належала спадкодавцю на підставі довідки ВДВС Стрийського МУЮ Львівської області від 17 березня 2010 року за № 09-40/220. Згідно довідки, виданої Галицьким ВДВС Львівського МУЮ від 24 травня 2012 року № 9431, станом на 01 червня 2012 року залишок заборгованості ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 становить 16 123,03 грн. Грошові кошти, які просила стягнути позивач з спадкоємця ОСОБА_2 на підставі статті 625 ЦК України з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних за час прострочення основного боргу з липня 2010 року по травень 2018 року в розмірі 203 637,51 грн та 3% річних за час прострочення сплати основного боргу за період з липня 2010 року по травень 2018 року в сумі 18 295,90 грн не належали до стягнення зі спадкодавця на момент відкриття спадщини та не входили до спадкового майна. Спадкування права на стягнення передбачених частиною другою статті 625 ЦК України грошових коштів у зв`язку з невиконанням спадкодавцем своїх боргових зобов`язань, можливе лише за умови, що такі кошти були стягнуті судом зі спадкодавця за його життя на користь кредитора. Матеріали справи не містять відомостей того, що таке рішення судом було ухвалено, а тому до позивача перейшло право на стягнення з спадкоємця ОСОБА_2 лише суми боргу в розмірі 76 806,45 грн у межах спадкового майна, а не цієї суми з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в розмірі 76 806,45 грн у межах спадкового майна, який складається з боргу в сумі 60 677,42 грн, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 червня 2010 року, успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_6, та з боргу в розмірі 16 123,03 грн, який встановлений Галицьким ВДВС Львівського МУЮ;
посилання ОСОБА_2 на те, що вона як спадкоємець ОСОБА_5 є його правонаступником, а тому ухвалені Стрийським міськрайонним судом Львівської області рішення від 12 листопада 2010 року у справі № 2-2447/2010 і від 14 квітня 2011 року у справі № 2-1020/2011 є ухваленими з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому провадження у цій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 належить закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхилив. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто, збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі. При закритті провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України важливим моментом є те, що у поданій позовній заяві мають бути тотожними сторони, предмет та підстави позову з тією справою, по якій судом приймалося рішення. Не вважаються тотожними спори, які співпадають за предметом і підставою, але пред`явлені із зміненим суб`єктним складом. Статтями 1281, 1282 ЦК України передбачено право кредитора спадкодавця пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, яким в цій справі і скористалась ОСОБА_1, подавши позов до спадкоємця кредитора - ОСОБА_2 . Тому посилання ОСОБА_2 на те, що позовні вимоги у справі № 2-2447/2010 і у справі № 2-1020/2011 є ідентичними із позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення із спадкоємця суми боргу в межах спадкового майна не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову в зазначених цивільних справах є стягнення коштів із боржника ОСОБА_5 на користь спадкоємця ОСОБА_6 - ОСОБА_1 та стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_5 щомісячно по 1 524,67 грн відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, а тому підстави для закриття провадження у справі, визначені пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, відсутні;
ОСОБА_1 подала розрахунок судових витрат, пов`язаних із розглядом справи та зазначила, що між нею та адвокатом Дуткевичем М. В. укладений договір про надання правової допомоги. За підготовку та складання позовної заяви нею було сплачено адвокату згідно квитанції 500 грн. Також позивач зазначила, що за три з половиною роки у справі відбулося не менше 10 судових засідань, адвокату Дуткевичу М. В. за кожен виїзд із м. Болехова до м. Стрия позивач сплатила по 1 000 грн (10 х 1 000 = 10 000), а всього вона заплатила адвокату станом на 05 червня 2019 року 10 500 грн. У матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги від 11 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Дуткевичем М. В. ОСОБА_1. на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу подано квитанцію на суму 500 грн, яка була сплачена нею за підготовку та складання позовної заяви, а також подано квитанцію про сплату нею 10 000 грн за ведення справи в суді. Оскільки витрати на правничу допомогу підтверджені належними доказами, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 10 500 грн витрат на правничу допомогу;
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, тому відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" вона звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Тому з ОСОБА_2 необхідно стягнути в користь держави судовий збір в розмірі 768,11 грн (76 806 грн (задоволена частина позову) х 100 : 221 933,41 грн (сума за уточненими позовними вимогами) = 34,61 %, що становить 768,11 грн від суми судового збору, який належало б сплатити за подання позовної заяви, з урахуванням уточнених позовних вимог, 2 219,33 грн.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову в частині відмови у стягненні із спадкоємця ОСОБА_2 на її користь суми боргу в межах вартості спадкового майна з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних від основного боргу 76 806, 45 грн. за період липня 2010 по травень 2018 року та повернути справу на новий розгляд в цій частині до суду апеляційної інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційний суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962 15-ц;
дізнавшись про смерть ОСОБА_5 згідно частини другої статті 1281 ЦК України позивач у строк 6 місяців, а саме - 20 вересня 2012 року подала у Стрийську державну нотаріальну контору заяву, якою просила довести до відома всіх його спадкоємців, які звернулися із заявою про прийняття спадщини, про претензію. Заява стосувалася не конкретних спадкоємців, а всіх осіб, які прийняли спадщину. ОСОБА_2 категорично відмовилася погашати борг спадкодавця ОСОБА_5 за рахунок його спадкового майна, мотивуючи це тим, що своїми діями вона особисто не нанесла позивачу майнової шкоди та не прав та інтересів;
посилання апеляційного суду на те, що спадкування права на стягнення грошових коштів згідно статті 625 ЦК України у зв`язку із невиконанням спадкодавцем своїх боргових зобов`язань можливе лише за умови, що такі кошти були стягнуті судом зі спадкодавця за його життя на користь кредитора, є необґрунтованим. Виконавче провадження про стягнення основного розміру боргу було відкрито на підставі судового рішення, оскільки саме судом був виданий виконавчий лист до смерті ОСОБА_5 . Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962 15-ц, згідно якої статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За життя боржник ОСОБА_5 не виконував судове рішення;
згідно технічного паспорту, виданого 16 березня 2017 року Стрийським МБТІ, інвентарна вартість домоволодіння по АДРЕСА_1 становить 178 217 грн. Звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0637 га по АДРЕСА_1 за 2017 рік її вартість визначена 121 900 грн. Загальна вартість спадкового майна боржника ОСОБА_5 становить 303 117 грн. Сума позовних вимог становить 221 933 грн.
У січні 2020 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що ОСОБА_1 не пропущено, передбачений частиною другою статті 1281 ЦК України, шестимісячний строк пред`явлення вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину. У матеріалах справи відсутні належні докази, що кредитор спадкодавця ОСОБА_1 протягом шести місяців від дня, коли вона дізнався або могла дізнатися про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 та смерті його дружини ОСОБА_7 пред`явила свої вимоги через нотаріальну контору або безпосередньо до спадкоємця, який прийняв спадщину, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 76 806,45 грн у межах спадкового майна. Суд апеляційної інстанції не застосував статтю 84 Закону України "Про нотаріат" та главу 20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України;
згідно позовної заяви ОСОБА_1 від 12 жовтня 2015 року та заяви від 08 жовтня 2018 року про уточнення позовних вимог та зменшення суми позову є рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набуло законної сили. Цим рішенням є рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12 листопада 2010 року у справі № 2-2447/2010, оскільки ОСОБА_2 як спадкоємець ОСОБА_5 є його правонаступником у цій справі. Тому провадження у справі № 456/4355/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 у частині стягнення боргу в розмірі 60 677,42 грн підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України;
у заяві від 10 квітня 2019 року ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропущення строку для звернення до суду у справі № 456/4355/15-ц. Заява мотивована тим, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки внаслідок спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у спадкові права вступила його дружина ОСОБА_7, а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 спадщину прийняла відповідач, тому початок строку звернення до суду необхідно обчислювати з 05 січня 2013 року. Заява ОСОБА_1 від 10 квітня 2019 року про поновлення пропущеного строку є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Згідно матеріалів спадкової справи № 674/2012, заведеної Стрийською державною нотаріальною конторою, 06 вересня 2012 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Згідно заяви ОСОБА_1 від 20 вересня 2012 року, поданої до Стрийської державної нотаріальної контори і зареєстрованої за № 1000 від 04 жовтня 2012 року, 04 жовтня 2012 року ОСОБА_1 довідалась або могла довідатися про те, що спадщину в порядку спадкової трансмісії прийняла ОСОБА_2, як внучка ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Це підтверджується заявою ОСОБА_1 від 20 вересня 2012 року і витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 31901332 від 04 жовтня 2012 року. Проте із цим позовом ОСОБА_1 звернулася 12 жовтня 2015 року.
У лютому 2020 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить касаційну скаргу задовольнити частково, а постанову апеляційного суду скасувати повністю, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги.
Зазначає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивач, як кредитор, протягом, встановленого статтею 1281 ЦК України, строку не пред`явив своїх вимог до спадкоємця боржників. У матеріалах справи відсутні належні докази, що ОСОБА_1 протягом шести місяців від дня, коли вона дізналася або могла дізнатися про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 та смерті його дружини ОСОБА_7 пред`явила свої вимоги через нотаріальну контору або безпосередньо до спадкоємця, який прийняв спадщину. Суд апеляційної інстанції не застосував статтю 84 Закону України "Про нотаріат", главу 20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та зробив помилковий висновок про те, що ОСОБА_1 не пропущено, передбачений частиною другою статті 1281 ЦК України, шестимісячний строк пред`явлення вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину. Провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України. 04 жовтня 2015 року у ОСОБА_1 закінчився строк на звернення до суду з вимогою до ОСОБА_2, оскільки 04 жовтня 2012 року ОСОБА_1 довідалась або могла довідатися про те, що спадщину в порядку спадкової трансмісії прийняла ОСОБА_2 як внучка ОСОБА_7 .
У березні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги.
Зазначає, що дізнавшись про смерть ОСОБА_5 позивач згідно частини другої статті 1281 ЦК України 20 вересня 2012 року подала у Стрийську державну нотаріальну контору заяву, якою просила довести до відома всіх його спадкоємців, які звернулися із заявою про прийняття спадщини, про претензію. Про прийняття спадщини ОСОБА_7 позивачу не було нічого відомо. Оскільки спадкоємцем майна ОСОБА_5 є ОСОБА_2, то вона є відповідачем за борговим зобов`язанням ОСОБА_5 в межах вартості спадкового майна. У витребуваних судом апеляційної інстанції із Стрийської державної нотаріальної контори матеріалах спадкової справи міститься заява позивача до нотаріуса від 03 листопада 2012 року з вимогою надати інформацію про те, хто прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, однак, відповіді ОСОБА_1 так і не отримала. Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 липня 2018 року у справі № 495/1933/15-ц, стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. При цьому, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі. ОСОБА_2, отримавши 18 серпня 2013 року відповідь завідувача Стрийської районної державної нотаріальної контори на заяву від 06 вересня 2012 року про те, що на житловий будинок по АДРЕСА_1 накладено арешт, і тим самим знаючи, що є особи, які претендують на майно після смерті ОСОБА_5, не дотрималась вимог частини першої статті 1281 ЦК України та не повідомила позивача у встановленому порядку (листом (заявою) через нотаріуса або безпосередньо як кредитора спадкодавця) про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_9 . Про борги ОСОБА_5 перед позивачем відповідач знала, бо пропонувала 5 000 грн і цією сумою хотіла вирішити майновий спір.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року.