Постанова
Іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа № 663/2151/17
провадження № 61-1517св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, правонаступником якої є ОСОБА_1,
представник ОСОБА_1 -ОСОБА_3 ,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
від 12 грудня 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2017 року ОСОБА_7, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та кола осіб, які можуть бути спадкоємцями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в Автономній Республіці Крим помер ОСОБА_8, який є батьком ОСОБА_1 і сином ОСОБА_2 . Позивачка зазначала, що після смерті батька вона разом зі своєю сестрою ОСОБА_6 звернулися до приватного нотаріуса м. Скадовська Херсонської області, яка відповідно до вимог закону завела спадкову справу № 6/2017. Заяву про прийняття спадщини також подали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 23 червня 2017 року вона та ОСОБА_6 звернулися до приватного нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, але їм було відмовлено у зв`язку з тим, що вони не єдині спадкоємці померлого і ними не надані оригінали документів про право власності щодо нерухомого майна, яке підлягає спадкуванню, документи про реєстрацію спадкодавця видані без гербової печатки України, місто Донецьк включено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому фактично нотаріусом унеможливлюється визначення кола осіб, які можуть бути спадкоємцями померлого, також не визначено, чи приймає спадщину мати спадкодавця. ОСОБА_1 вказувала, що ОСОБА_2 через тяжку хворобу не змогла з`явитися до нотаріуса в строк для написання заяви про прийняття спадщини після смерті сина, а лише 04 вересня 2017 року звернулася до приватного нотаріуса м. Генічеська з метою надання їй (онуці) довіреності на представництво її інтересів в суді.
Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд встановити для ОСОБА_2, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк для прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити наступне коло осіб, які можуть бути спадкоємцями після смерті ОСОБА_8 : ОСОБА_2 - мати; ОСОБА_1 - дочка; ОСОБА_5 - дружина; ОСОБА_6 - син; ОСОБА_6 - дочка.
Історія справи
Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області
від 23 лютого 2018 року позов задоволено.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року ОСОБА_1 залучено до участі в справі в якості правонаступника ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою Херсонського апеляційного суду від 09 листопада 2018 року рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 23 лютого 2018 року скасовано, справу направлено для розгляду до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області,
у складі судді Курах Л. В., від 05 березня 2019 року позов задоволено. Встановлено для ОСОБА_2, правонаступником якої є
ОСОБА_1 , додатковий строк два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті її сина ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено коло осіб, які можуть бути спадкоємцями після смерті ОСОБА_8, а саме: ОСОБА_2 - мати померлого, правонаступником якої є ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 - дочка померлого; ОСОБА_5 - дружина померлого; ОСОБА_6 - син померлого; ОСОБА_6 - дочка померлого. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 тяжко хворіла, перебуваючи у лежачому стані, а тому не мала реальної можливості подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті сина - ОСОБА_8 в межах строку, передбаченого, статтею 1270 ЦК України, а в силу вимог статті 1276 ЦК України ОСОБА_1 як правонаступнику ОСОБА_2 можливо визначити додатковий (двомісячний) строк для подання заяви про прийняття спадщини. Також районний суд виходив із того, що вимога про визначення кола осіб, які можуть бути спадкоємцями після померлого ОСОБА_8, підлягає задоволенню у зв`язку з неможливістю визначення такого кола нотаріусом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 05 березня 2019 року скасовано. У позові ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не наведено об`єктивних і неподоланних причин, які стали перешкодою для звернення ОСОБА_2 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини особисто чи шляхом надіслання такої заяви поштою. Суд апеляційної інстанції вказав, що пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у ОСОБА_1 порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визначення кола спадкоємців, суд апеляційної інстанції виходив із того, що такий спосіб захисту не узгоджується з передбаченими частиною другою
статті 16 ЦК України способами та не може бути віднесений до категорії інших способів, оскільки такий не визначений ні окремими законами, ні укладеними між сторонами договорами і застосування такого не випливає із загальних положень про судовий захист, не спрямований на безпосереднє поновлення прав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала її подала
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не врахував тяжку хворобу спадкоємця, що підтверджується медичними довідками, а також складеним нею 04 вересня 2017 року на ім`я заявника заповітом, в якому зазначено, що через хворобу вона не може самостійно підписати його і на її прохання цей заповіт підписує інша особа. Також заявник посилається на ускладнене пересування з Автономної Республіки Крим, на території якої проживала ОСОБА_2 . Зазначає, що ОСОБА_2 була позбавлена можливості надіслати заяву про прийняття спадщини за допомогою поштового зв`язку, оскільки підпис на заяві повинен бути завіреній нотаріально, а нотаріуси, які працюють на території Автономної Республіки Крим, не визнаються легітимними в силу положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Особа, яка подала касаційну скаргу, посилається на постанову Верховного Суду від 26 червня
2019 року у справі № 565/1145/17, відповідно до якої розширено перелік поважних причин пропуску строку прийняття спадщини, зокрема визнано поважною причиною тривалу хворобу спадкоємців. Заявник зазначає, що вимога про встановлення кола осіб, які прийняли спадщину, є перш за все похідною вимогою від вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини і встановлює суб`єктний склад осіб, які набувають право на спадкування за законом, що також зазначено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 643/1216/15-ц (провадження № 61-6924св18).
У визначений судом строк відзивів на касаційну скаргу не надійшло
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 грудня 2020 року справу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_5 помер ОСОБА_8, про що 21 лютого 2017 року складено відповідний актовий запис № 72.
Згідно з нотаріально посвідченим заповітом від 05 лютого 2008 року ОСОБА_8 на випадок своєї смерті заповів: ОСОБА_6 (сину) - квартиру АДРЕСА_1, житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку по АДРЕСА_2, 70 % статутного капіталу ТОВ "Ресторан "Золота рибка"; ОСОБА_5 (дружині) - 10 % статутного капіталу
ТОВ "Ресторан "Золота рибка", ОСОБА_6 (дочці) - 10 % статутного капіталу ТОВ "Ресторан "Золота рибка" та ОСОБА_1 (дочці) -
10 % статутного капіталу ТОВ "Ресторан "Золота рибка".
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до спадкового майна ОСОБА_8, не охопленого заповітом, належить: нежитлове приміщення, площею 405,8 кв. м, по АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_5 ; житловий будинок і земельна ділянка по АДРЕСА_6 .
Постановою приватного нотаріуса Скадовського районного нотаріального округу Херсонської області від 23 червня 2017 року відмовлено ОСОБА_6, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 на 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_6, грошові заощадження на рахунках, відкритих у ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ КБ "ПриватБанк". Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що спадкоємцями не надано документів на підтвердження права власності спадкодавця на нерухоме майно. Крім того, надана заявниками довідка про місце реєстрації проживання спадкодавця не оформлена у встановленому законодавством порядку.
Матір`ю ОСОБА_8 була ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із заявою про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_8 у встановлений законом строк (до 14 червня 2017 року) ОСОБА_2 не зверталась.
Посилаючись на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 у 2008 році отримала перелом кісток ноги та з того часу знаходилася у лежачому стані і продовжувала далі хворіти, що підтверджується медичними довідками. Крім того, у зв`язку з окупацією АР Крим ускладнено пересування між АР Крим та підконтрольною територією України. Також вказувала, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на день смерті сина була людиною похилого віку, якій виповнилося 94 роки.
Згідно виписки з медичної карти ОСОБА_2 від 05 жовтня 2017 року (Ялтинська міська лікарня), остання з 2014 року хворіла на розповсюджений остеохондроз хребта, деформуючий гонартроз, вертенобрагенну мієлопатію, порушення функції хребта третього ступеня, двосторонній коксартроз - порушення функції суглобів третього ступеня, порушення функції ходьби четвертого ступеня, атеросклеротичний кардиосклероз, хронічне порушення кровообігу мозку, пролежні, викликані лежачим станом.
ОСОБА_2 з 14 лютого 1995 року до моменту смерті була зареєстрована і проживала у квартирі АДРЕСА_5 .
04 вересня 2017 року ОСОБА_2 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Генічеського районного нотаріального округу Кравцовим К. О., відповідно до якого все майно, яке їй належить, вона заповіла ОСОБА_1 . У зв`язку із хоробою ОСОБА_2 та на її особисте прохання в її присутності заповіт підписано ОСОБА_9 .
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.