ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 918/388/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - не з`явився,
відповідача - Васьківського Л.М.,
прокурора - Шелеста М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури,
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Крейбух О.Г., судді - Демидюк О.О., Юрчук М.І.)
від 04.11.2020,
у справі за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області,
до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот",
про стягнення 4 427 646,02 грн та розірвання договору
та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот"
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області
про визнання недійсним договору
В С Т А Н О В И В:
у червні 2019 року заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення 4 427 646,02 грн боргу та розірвання договору №1162 від 30.12.2017 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об`єктах ПрАТ "Рівнеазот".
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що позивачем надавалися відповідачу послуги з пожежної та техногенної охорони об`єктів ПрАТ "Рівнеазот" у період з лютого по серпень 2018 року. Відповідач не виконав належним чином умови договору №1162 від 30.12.2017 в частині повної оплати вартості наданих послуг, заборгувавши позивачу 4 427 646,02 грн.
Окрім того, ПрАТ "Рівнеазот" істотно порушує умови договору №1162 від 30.12.2017, перешкоджає виконанню підрозділом ДСНС України обов`язків визначених договором, що є підставою розірвання договору №1162 від 30.12.2017 у судовому порядку.
У липні 2019 року до Господарського суду Рівненської області від ПрАТ "Рівнеазот" надійшов зустрічний позов про визнання недійсним договору № 1162 від 30.12.2017 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об`єктах ПрАТ "Рівнеазот".
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що основна складова вартості послуг за договором №1162 від 30.12.2017 є заробітна плата службовцям підрозділу ДСНС України. Однак, згідно з діючим законодавством працівники бюджетних установ отримують заробітну плату виключно з Державного бюджету України. А тому відповідач за зустрічним позовом не може перекладати виплату грошового забезпечення своїм службовцям на ПрАТ "Рівнеазот". Також спірний договір містить умови з виконання обов`язків підрозділом ДСНС України, які він повинен виконувати згідно з Кодексом цивільного захисту України і які фінансуються з державного бюджету, що вказує на наявність подвійного фінансування діяльності підрозділу ДСНС України.
У вересні 2019 року ПрАТ "Рівнеазот" подало до суду заяву про залишення без розгляду його зустрічного позову про визнання недійсним договору №1162 від 30.12.2017 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об`єктах ПрАТ "Рівнеазот".
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.09.2019 відмовлено в задоволенні первісного позову. Залишено без розгляду зустрічний позов ПрАТ "Рівнеазот" про визнання недійсним договору №1162 від 30.12.2017.
Приймаючи рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурор в позові не вказав виключних обставин неналежного здійснення позивачем як органом, що наділений відповідними повноваженнями звертатись до суду за захистом порушених прав та інтересів зі стягненню боргу та розірвання спірного договору. Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави у цій справі.
Зустрічний позов ПрАТ "Рівнеазот" місцевий господарський суд залишив без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2019 в частині відмови у первісному позові скасовано. Ухвалено нове рішення в частині первісного позову, яким залишено без розгляду позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення 4 427 646,02 грн заборгованості та розірвання договору № 1162 від 30.12.2017 "Про організацію підрозділу ДСНС України на об`єктах ПрАТ "Рівнеазот".
Апеляційний суд вказав на недоведеність прокурором підстав для здійснення ним представництва інтересів держави у цій справі в порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Дійшов висновку, що позов заступника прокурора Рівненської області необхідно залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
У листопаді 2020 року заступник керівника Рівненської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020 і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами для скасування судового рішення прокурор зазначає те, що судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №916/203/19, від 31.08.2020 у справі №916/2243/19.
Окрім того, касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції, безпідставно повернуто позов прокурора, оскільки останнім належним чином підтверджено підстави представництва інтересів держави в суді, передбачені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Поза увагою судів залишилося те, що сам факт незвернення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання зазначеним органом своїх повноважень щодо стягнення боргу за договором № 1162 від 30.12.2017, що негативно впливає на забезпечення пожежної безпеки ПрАТ "Рівнеазот" як підприємства хімічної галузі промисловості та порушує інтереси держави у забезпеченні екологічної безпеки.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін. Зазначає, що прокурором при поданні позову не обґрунтовано наявності підстав для представництва інтересів державі в особі ГУ ДСНС у Рівненській області.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника відповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, і суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву прокурора на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, виходили з того, що позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі ГУ ДСНС у Рівненській області і при зверненні з таким позовом прокурор не обґрунтував підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі зазначеного органу, як того вимагають положення законодавства, а відсутність у ГУ ДСНС у Рівненській області бюджетних призначень для сплати судового збору при поданні позову не свідчить про наявність підстав для звернення прокурора з такими позовними вимогами.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на таке.
За змістом статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина 4).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3, ч. 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч. 7).
Отже, за змістом наведених норм прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом, а саме: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається і встановлено судами попередніх інстанцій, звернення заступника прокурора Рівненської області до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення 4 427 646,02 грн та розірвання спірного правочину зумовлено неналежним виконанням ПрАТ "Рівнеазот" умов договору № 1162 від 30.12.2017 в частині повної оплати вартості наданих ГУ ДСНС у Рівненські області послуг з забезпечення пожежної безпеки.