ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2021 року
м. Київ
справа № 813/3064/15
адміністративне провадження № К/9901/25911/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Костецького Н.В. від 02 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Бруновської Н.В., суддів Шавеля Р.М., Улицького В.З. від 21 вересня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельпласт-Львів" (далі - позивач, Товариство) до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівської області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2014 року №0000672201 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 366342,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 183 171,00 грн.
Суди встановили, що відповідачем проведено виїзну документальну перевірку Товариства (код ЄДРПОУ 23957545) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 11 вересня 2014 року №384/2201/23957545, у якому, окрім іншого, зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 135.1, підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством занижено у 2013 році податок на прибуток на суму 366342,00 грн.
Вказані висновки обґрунтовані тим, що перевіркою достовірності та повноти відображення доходів Товариства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, встановлено їх заниження на загальну суму 1928115,00 грн. Такі порушення мотивовані невключенням до складу інших доходів безнадійної кредиторської заборгованості, строк позовної давності за якою сплинув, а саме по розрахунках із ТОВ "Універсал Ремонт Сервіс", ТОВ "НПО "Омега - А", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Бранга", Інженерний центр перспектив, ТОВ "Кат Метал Україна", ФОП ОСОБА_2, ЗАТ "Проммонтаж СУ-27", КП "Стрийводоканал", ТОВ "Тубес Інтернешнл", ПП ОСОБА_3, ПП "Престиж-Експрес", а також із фізичними особами - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що посилання Інспекції на порушення підприємством підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України внаслідок невключення до складу інших доходів сум кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки: грошові кошти в сумі 208000,00 грн. вносились ОСОБА_5 як поручителем по кредитному договору на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2010 року, згідно якого з цієї особи та Товариства стягнуто солідарно суму боргу й ці кошти підлягають поверненню у відповідності до вимог статей 556, 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); сума фінансової допомоги в розмірі 183500,00 грн. вносилась на підставі укладеного із позивачем договору його засновником ТОВ "Фірма "Агротранспорт", а тому строк на її повернення згідно підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 ПК України становить 365 календарних днів із дня їх отримання та припадає на 2014 рік, тобто ще не настав; строк позовної давності по оплаті кредиторської заборгованості перед ТОВ НПО "Омега - А", ПП "Престиж Експрес", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Бранга", ТОВ "ТУБЕС Інтернешнл" сплив у 2010, 2011 та 2012 роках, що підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, які долучено до матеріалів справи, тому, з огляду на положення підпункту 152.9.1 пункту 152.9 статті 152 ПК України, таку заборгованість не можна рахувати у складі доходів за 2013 рік; відповідач безпідставно відніс до складу безнадійної суму кредиторської заборгованості по контрагенту позивача - ПП ОСОБА_3, так як наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність такої внаслідок її відступлення на користь третьої особи ще у вересні 2011 року; Інспекція передчасно включила до складу доходу Товариства суму кредиторської заборгованості перед ТОВ "Універсал Ремонт Сервіс" в розмірі 151440,00 грн., адже право вимоги на отримання цих коштів перейшло до ТОВ "ТД Фаворит" у зв`язку із зміною кредитора у зобов`язанні на підставі договору про відступлення права вимоги.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21 вересня 2016 року в задоволенні апеляційної скарги Інспекції відмовив та залишив без змін рішення суду першої інстанції.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням процесуальних норм, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки Товариства.
Письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.