ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/609/16
адміністративне провадження № К/9901/39369/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
за участі секретаря судового засідання: Жураковської Б.М.,
представників Позивача: Шемяткіна О.О., Медвєдєвої О.Ю.,
представника Відповідача: Кальковця В.Л.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року (суддя Федорчук А.Б.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (судді: Мельничук В.П., Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.)
у справі за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Сантрейд"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступник - Офіс великих платників податків ДПС)
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зороківське"
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями "Сантрейд" (надалі також - Позивач, ДП "Сантрейд") звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступником якого є Офіс великих платників податків ДПС), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Зороківське", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 6 листопада 2015 року № 0000464050.
В обґрунтування позову зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ "Зороківське" ґрунтується виключно на порушеннях податкового та іншого законодавства, допущених іншими платниками податків, а не безпосередньо Позивачем. Акт перевірки, за твердженнями Позивача, не містить доказів відсутності руху активів в процесі провадження господарської діяльності, що суперечить вимогам Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) та іншим нормам законодавства.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 6 листопада 2015 року № 0000464050.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновки Відповідача про неправомірне відображення Позивачем в податковому обліку наслідків господарських операцій із ТОВ "Зороківське" є необґрунтованими, та такими, що спростовуються сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі Відповідач посилається на те, що судами не враховані факти, викладені в акті перевірки, зокрема щодо порушення кримінального провадження, у ході досудового розслідування якого встановлено, що контрагент Позивача ТОВ "Зороківське" штучно формувало податковий кредит ряду підприємств, при цьому фактично не здійснювало господарської діяльності та не мало необхідних ресурсів для здійснення такої діяльності. При цьому, Відповідач посилається на те, що посадові особи ТОВ "Зороківське" заперечували свою участь у діяльності цього суб`єкта господарювання та підписання відповідних документів.
У запереченні на касаційну скаргу Позивач, вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, послався на те, що фактично Відповідач просить суд касаційної інстанції вийти за межі перегляду справи та дати нову оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, в той час як суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями дослідження доказів та обставин, які вже встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
Позивач в обґрунтування своєї позиції зазначає: про закриття кримінального провадження, яке лягло в основу висновків щодо порушень податкового законодавства; реальність операцій підтверджена безпосередньо контрагентом, який був залучений до участі у справі як третя особа.
Позивач акцентував увагу на тому, що судами досліджені всі обставини, які підтверджують фактичне здійснення операцій.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідачем проведено перевірку Позивача, за результатами якої складено акт від 23 жовтня 2015 року № 56/28-10-40-50/25394566 (надалі також - Акт).
Згідно з висновками Акта Позивачем допущено порушення вимог пункту 138.2, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статі 139 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5 165 970,00 грн.
Висновки Відповідача про порушення Позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що останній, включивши до складу витрат витрати за операціями із ТОВ "Зороківське", занизив суму податку на прибуток підприємств, яка підлягала сплаті до бюджету, оскільки операції із цим суб`єктом господарювання не були фактично здійсненні.
Про фактичне нездійснення операцій, на думку Відповідача, свідчать такі обставини:
- у ТОВ "Зороківське" відсутні необхідні земельні ділянки для вирощування сільськогосподарських культур та інші основні засоби для сільськогосподарського виробництва, а також відсутній кваліфікований персонал, що вказує на те, що вказаний суб`єкт не може бути сільськогосподарським товаровиробником та не може здійснювати господарську діяльність;
- за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 191 Кримінального кодексу України, щодо посадових осіб ТОВ "Зороківське" порушене кримінальне провадження.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 6 листопада 2015 року № 0000464050, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та нараховано штрафні санкції на загальну суму 7 748 955,00 грн.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.
Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Так, про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між Позивачем та ТОВ "Зороківське" укладено договори поставки насіння соняшника, згідно з умовами яких останнє взяло зобов`язання продати Позивачеві насіння соняшника з поставкою на елеватори ТОВ "Привільнянське ХЗП", ТОВ "Заготзерно-Новогупалівка", ТОВ "Вільнянський елеватор" на умовах EXW (франко-зерновий склад/елеватор відповідно до правил Інкотермс 2010).
На підтвердження поставки насіння соняшника у кількості 7431,81 тонн на суму 32216547,01 грн. у січні - квітні, вересні, листопаді, грудні 2013 року та січні, травні, червні, грудні 2014 року надано видаткові накладні.
При цьому, судами встановлено, що зернові склади ТОВ "Заготзерно-Новогупалівка", ТОВ "Вільнянський елеватор", ТОВ "Привільнянське ХЗП" прийняли на зберігання насіння соняшника від Позивача на підставі договорів складського зберігання, що підтверджується актами прийняття-здачі виконаних робіт, рахунками, погашеною складською квитанцією ТОВ "Зороківське" та погашеною складською квитанцією про переоформлення на Позивача соняшника, карткою аналізу зерна.
Також у ході розгляду справи судами встановлено, що насіння соняшникове, придбане ТОВ "Зороківське" у березні-червні, жовтні-грудні 2013 року, січні, лютому, травні-серпні 2014 року, січні 2015 року, було перевезене з зернових складів на "Дніпропетровський олійно-екстракційний завод" (надалі - ДОЕЗ) для переробки на олію.