ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 750/2414/17
адміністративне провадження № К/9901/35315/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №750/2414/17
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
до Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1
про визнання незаконною і скасування постанови,
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 липня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Карапути Л.В.)
і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Епель О.В., суддів Карпушової О.В., Степанюка А.Г.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- зобов`язати відповідача закінчити згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження ВП №53388624 від 10 лютого 2017 року, яке розпочате відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2016 року № 52603048;
- визнати протиправною і скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 12 жовтня 2016 року №52603048 в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі: 12800,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач добровільно виконав судове рішення щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 до відкриття виконавчого провадження, що, на його думку, є підставою для звільнення від сплати виконавчого збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, позивач звернув увагу на наявність підстав для закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням судового рішення у справі №750/6822/16-а.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року зазначені рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалюючи зазначену постанову, Верховний Суд погодився з висновками судів щодо правомірності визначення у постанові про відкриття виконавчого провадження питання про стягнення виконавчого збору, однак щодо вирішення позовних вимог в іншій частині зазначив, що суди не перевірили наявність підстав для закінчення виконавчого провадження з огляду на обставини, зазначені позивачем.
Протокольною ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 червня 2019 року замінено позивача - Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - "ГУ ПФ України в Чернігівській області").
21 червня 2019 року Деснянський районний суд міста Чернігова протокольною ухвалою залучив у якості співвідповідача Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.
За результатами нового розгляду цієї справи рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, у задоволенні адміністративного позову ГУ ПФ України в Чернігівській області відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовної заяви, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ані до суду першої інстанції за весь час перебування цієї справи в суді (майже півтора роки), ані на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів позивач не надав докази виконання судового рішення у справі №750/6822/16-а. Разом з тим, з наданого позивачем розпорядження від 13 жовтня 2016 року №190429, яке позивачем надано на підтвердження виконання судового рішення у вказаній справі, такі обставини, зокрема щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідному розмірі з 1 липня 2016 року, не підтверджуються.
Крім того, позивач у цій справі просить зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження, але при цьому не оскаржує дії або бездіяльність щодо неприйняття відповідної постанови державним виконавцем і не надає доказів повідомлення органу Державної виконавчої служби щодо належного і повного виконання ним судового рішення у справі №750/6822/16-а.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 24 липня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року і ухвалити нову постанову, якої позовні вимоги ГУ ПФ України в Чернігівській області задовольнити.
Зокрема, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги той факт, що позивач після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження повідомив державного виконавця про виконання рішення суду. Крім того, ГУ ПФ України в Чернігівській області вважає, що державний виконавець зобов`язаний закінчити виконавче провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки позивач добровільно виконав постанову у справі №750/6822/16-а задовго до відкриття виконавчого провадження.
Також, позивач зауважує, що оскаржувана постанова державного виконавця в частині стягнення виконавчого збору з позивача є протиправною, адже відповідно до пункту 9 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 вказаного Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не надали.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що 10 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Назаренко М.Б. було відкрито виконавче провадження №53388624 з виконання виконавчого листа №750/6822/16-а, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова 31 жовтня 2016 року.
Вказаним виконавчим листом Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України зобов`язано здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 37-1 Закону України "Про державну службу" в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 80% місячного заробітку судді - суддівської винагороди, що становить: 15080,00 грн, починаючи з 1 липня 2016 року, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 і на підставі довідки №03-36/974 від 16 червня 2016 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової Адміністрації України в Чернігівській області.
У зазначеній постанові про відкриття виконавчого провадження з боржника у виконавчому провадженні стягнуто виконавчий збір в сумі: 12800,00 грн.
На підставі банківських документів (виписки з рахунку) суди встановили, що з 16 червня 2016 року позивачу не перерахували і не виплатили пенсії у розмірі: 15080,00 грн відповідно до судового рішення у справі №750/6822/16-а.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 №1404-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - "рішення") - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".