ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа №176/2314/16-а(2-а/176/76/16)
адміністративне провадження №К/9901/38886/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бевзенка В.М., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до П`ятихатського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Добродяк І.Ю., Бишевської Н.А., Семененка Я.В. від 21.03.2017,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до П`ятихатського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі також УПФ, пенсійний орган), у якому просив:
- визнати дії відповідача відносно не виплати позивачу пенсії неправомірними;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачену пенсію як інваліду ІІІ групи з 01.06.2015 відповідно до статті 33 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у розмірі 50% від пенсії за віком;
- провести індексацію втрачених доходів у зв`язку з затримкою та невиплатою пенсії з вини відповідача.
2. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач посилався на те, що він є посадовою особою органу місцевого самоврядування й до 01.04.2015 отримував пенсію як інвалід третьої групи загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, починаючи з 01.04.2015 виплату пенсії йому було припинено з тих підстав, що з 01.04.2015 набрав чинності Закон України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким, зокрема, внесено зміни до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За змістом пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
3. Позивач наголошував на тому, що дії відповідача з припинення виплати йому пенсії з 01.06.2015 є протиправними, оскільки вказаний у пункті 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року, не прийнятий, у зв`язку з чим, на переконання позивача, з вказаної дати втратили чинність норми Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, з цієї дати пенсії за вказаним Законом не призначаються, тобто підстави для припинення виплати пенсії позивачу відпали й з 01.06.2015 пенсійний орган, як вважає ОСОБА_1, повинен був поновити йому виплату пенсії.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 позов задоволено частково. Зобов`язано П`ятихатське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відновити з 01 червня 2015 року виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.06.2015 посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення йому пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", у зв`язку з чим підстави для невиплати пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відпали, і починаючи з 01.06.2015 перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії відсутні.
6. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 ухвалене судом першої інстанції судове рішення скасовано і прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
7. У мотивувальній частині вищевказаної постанови апеляційного суду зазначено, що, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, позивач, у розумінні Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", є посадовою особою місцевого самоврядування, а тому на нього розповсюджується дія цього Закону та дія Закону України "Про державну службу" в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", який є спеціальним у даних правовідносинах.
8. Отже, згідно з позицією апеляційного суду, у даному випадку підлягає застосуванню саме частина сьома статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", якою прямо передбачено, що у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
9. Суд апеляційної інстанції звернув увагу й на те, що Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності з 01.01.2016) внесено зміни до частини сьомої статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", згідно яким тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.
10. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність в оскаржуваних діях відповідача ознак протиправності, внаслідок чого зазначила про відсутність й підстав для задоволення позову і зобов`язання пенсійного органу поновити позивачу виплату пенсії з 01.06.2015 та виплатити належні суми пенсії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись з таким судовим рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, позивач перебуває на обліку в П`ятихатському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, отримує пенсію як інвалід ІІІ групи загального захворювання відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
13. Одночасно позивач працює на посаді начальника Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради, є посадовою особою місцевого самоврядування.
14. З 01 квітня 2015 року позивачу припинена виплата пенсії відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року №213-VIII.
15. З приводу відмови у виплаті пенсії позивач 02.08.2016 звернувся до відповідача з відповідною заявою, за результатами розгляду якої листом №Я-13/02/14 від 11.08.2016 відповідач відмовив позивачеві в поновленні виплати пенсії з посиланням на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, згідно якому у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій та статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
16. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги позивач наводить аргументи, аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві.
17. Зокрема, позивач вважає, що з 01.06.2015 посада, на якій він працює, не дає права на призначення йому пенсій в порядку та на умовах, визначених Законами України "Про державну службу" і "Про службу в органах місцевого самоврядування", у зв`язку з чим, на переконання скаржника, починаючи з 01.06.2015 відпади передбачені частиною першою статті 47, статтею 54 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підстави для припинення виплати пенсії, призначеної відповідно до цього Закону.
18. У касаційній скарзі позивач звертає увагу й на висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005, у якому, серед іншого, зазначено, що визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина є скасуванням або обмеженням цих прав і свобод, тобто порушенням статті 22 Конституції України.
19. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач наголошує на тому, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухвалене при повному з`ясуванні усіх обставин справи, з наданням належної правової оцінки усім доводам і аргументам учасників справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального дотриманням норм процесуального права, а тому, на думку пенсійного органу, скасуванню не підлягає.
20. У зв`язку з вищенаведеним УПФ просило касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. За змістом частини сьомої статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України (перше речення цієї статті).