ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2021 року
м. Київ
справа № 826/15862/18
адміністративне провадження № К/9901/34430/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві (правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2019 року (суддя Арсірій Р. О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року (судді Костюк Л. О., Бужак Н. П., Мельничук В. П.) у справі № 826/15862/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Л.М.А.С" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Л.М.А.С." (далі - ТОВ "А.Л.М.А.С.") звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 9 липня 2018 року № 3512615147 та № 3522615147.
Позовна заява обґрунтована тим, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства у результаті здійснення господарських операцій з товариствами з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Кортес-Плюс", "Гранді плюс" та "Форест Таун 2015" не відповідають фактичним обставинам справи; судження про порушення вимог податкового законодавства спростовується наявною первинною документацією щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентами; платник податків не несе відповідальності за допущені його контрагентами порушення; відсутні підстави для проведення документальної позапланової перевірки позивача, оскільки слідчий суддя не наділений повноваженнями надавати дозвіл на призначення перевірки.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 24 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року, адміністративний позов задовольнив.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління ДФС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами при розгляді справи, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
ТОВ "А.Л.М.А.С." подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень та просить залишити ці рішення без змін.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 1 серпня 2016 року у справі № 760/6919/16-к, проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "А.Л.М.А.С.", за результатами якої складено акт від 20 червня 2018 року №142/26-15-14-07-02-10/35533589, згідно з висновками якого встановлено порушення ТОВ "А.Л.М.А.С." вимог: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження на 176 612,00 грн податку на прибуток за 2016 рік; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до заниження на 165 804,00 грн податку на додану вартість.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головне управління ДФС у м. Києві прийняло податкові повідомлення-рішення від 9 липня 2018 року: № 3512615147, яким збільшено на 220 765,00 грн суму грошового зобов`язання з податку на прибуток (у тому числі 176 612,00 грн за основним платежем та 44 153,00 грн штрафних санкцій); № 3522615147, яким збільшено на 207 255,00 грн суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (у тому числі 165 804,00 грн за основним платежем та 41 451,00 грн штрафних санкцій).
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 ПК України до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 13 вересня 2018 року № 29565/6/99-99-11-01-01-25 скарга ТОВ "А.Л.М.А.С." залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є формування ТОВ "А.Л.М.А.С." податкового обліку внаслідок господарських операцій з його контрагентами - ТОВ "Кортес-Плюс", ТОВ "Гранді плюс" та ТОВ "Форест Таун 2015".
Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі договору поставки від 15 травня 2016 року №15/05 ТОВ "Кортес-Плюс" зобов`язувалося передати у власність ТОВ "А.Л.М.А.С." сировину та продукти харчування за ціною, згідно з видатковими накладними. Згідно з копіями видаткових накладних та податкових накладних товаром, що придбав позивач є борошно, якість якого підтверджена посвідченнями про якість борошна та манної крупи.
Також, ТОВ "А.Л.М.А.С." укладено договір поставки борошна з ТОВ "Гранді плюс" від 1 червня 2016 року № 7. У матеріалах справи наявні копії видаткових накладних та податкових накладних, сертифікатів відповідності борошна ГОСТУ 46.004-99, протоколу випробувань.
Транспортування придбаного у вказаних контрагентів борошна було здійснено перевізником ТОВ "Форест-таун 2015" на підставі договору про надання послуг від 5 травня 2016 року № 05; на підтвердження виконання цього договору позивач надав копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), податкових накладних, товарно-транспортних накладних.
Розрахунки із цими контрагентами позивачем здійснено у безготівковій формі та відображено результати цих господарських взаємовідносин у бухгалтерській та податковій звітності.
На підтвердження реалізації продукції, виготовленої ТОВ "А.Л.М.А.С.", яка згідно з поясненнями позивача виготовлена з борошна, придбаного у ТОВ "Кортес-Плюс" та ТОВ "Гранді плюс", до матеріалів справи надано копії договорів, видаткових накладних, актів звірки взаємних розрахунків.
Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновки, викладені в акті перевірки від 20 червня 2018 року №142/26-15-14-07-02-10/35533589 (проведеної у межах кримінального провадження № 12015000000000630), згідно з якими позивачем порушено вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України. Такі порушення полягали у формуванні позивачем даних свого податкового обліку за наслідками господарських операцій з його контрагентами, діяльність яких, на думку відповідача, мала ознаки фіктивного підприємництва, оскільки відсутність у ТОВ "Кортес-Плюс" складських приміщень, транспортних засобів, необхідного устаткування, трудових ресурсів, виробничого обладнання свідчила про неможливість здійснення господарської діяльності на виконання укладеного з позивачем договору; згідно зі свідченнями директора цього товариства - ОСОБА_1 від 7 червня 2016 року, остання не має відношення до діяльності цього товариства; згідно з даними інформаційної системи "Єдиний реєстр податкових накладних" ТОВ "Кортес-Плюс" у 2016 році придбавало товари, код УКТ ЗЕД яких не співпадає з кодом товарів, реалізованих позивачу, а ТОВ "Гранді плюс" придбало борошно (яке мало поставити позивачу) у ТОВ "Амадора", придбані товари яким не співпадають з кодом УКТ ЗЕД товарів, реалізованих ТОВ "Гранді плюс"; ТОВ "Форест Таун 2015" придбавав у червні 2016 року транспорті послуги, зокрема у ТОВ "САФАРС", директор якого - ОСОБА_2, дав свідчення про непричетність до господарської діяльності цього товариства; з ухвал Печерського районного суду м. Києва від 3 березня 2018 року та Богунського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2017 року вбачається, що ТОВ "Гранді плюс" та ТОВ "Форест Таун 2015" зареєстровані за грошову винагороду та створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань.
Таким чином, податковий орган дійшов висновку про відсутність можливості реалізації умов договорів щодо постачання товарно-матеріальних цінностей та послуг зазначеними контрагентами позивача, діяльність яких не має реального товарного характеру, а пов`язана з проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на надання податкової вигоди.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з судженням якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що матеріали кримінального провадження та досудового розслідування не можуть бути безумовним та достатнім доказом відсутності реального характеру господарських операцій між ТОВ "А.Л.М.А.С" та його контрагентами, оскільки доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, який на час вирішення справи був відсутній.
Відповідно до частини першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам судові рішення у цій справі не відповідають з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.
Оскільки у справі, яка розглядається, ГУ ДФС у м. Києві посилалося на те, що контрагенти позивача є фігурантами кримінальних проваджень, а директор одного з цих товариств заперечує свою участь у реєстрації та фінансово-господарській діяльності товариства, то перевірка і встановлення таких обставин мала значення для правильного вирішення спору; наявність ознак фіктивності господарської діяльності безпосередньо впливає на спростування факту здійснення господарських операцій та можливість формування на підставі первинних документів фіктивного підприємства податкової вигоди.
Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За правилами частини третьої статті 77 цього Кодексу суд може пропонувати сторонам надати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Судами попередніх інстанцій у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не надано належної правової оцінки доводам відповідача і, як наслідок, не встановлено повноважність особи (зокрема, шляхом допиту свідка), яка підписувала від імені контрагента первинні документи, які стали підставою для ведення податкового обліку показників позивача, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань. Це має істотне значення для правильного вирішення спору та входить до предмета доказування в даній справі.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.