ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 809/981/17
касаційне провадження № К/9901/42885/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 (головуючий суддя: Запотічний І.І., судді: Довга О.І., Матковська З.М.) у справі №809/981/17 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до Публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за віком, призначених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на пільгових умовах за Списком №2 за період травень - червень 2017 року у сумі 3 637,76 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. Таким чином, ПАТ "Прикарпаття" зобов`язане відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" пропорційно до здобутого ними у даному підприємстві стажу, необхідного для призначення пільгових пенсій.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій колишнім працівникам Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" пропорційно до здобутого у цьому підприємстві стажу, необхідного для призначення пільгових пенсій відповідно до статті пунктів "б"-"з" 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017 скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.07.2017 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули трудовий стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах під час роботи на Ковалівському КП "Меткабель", відтак відповідач не повинен відповідати за зобов`язаннями Ковалівського КП "Меткабель", де останні набули необхідний трудовий стаж.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення, а постанову суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник вважає, що витрати на виплату і доставку пенсій повинні відшкодовуватися пропорційно до стажу роботи, здобутому особами, які мають право на отримання пільгової пенсії, у ПАТ "Прикарпаття" та КП "Меткабель". Таким чином, частка плати відповідача у випадку ОСОБА_1 становить - 95,93%, а ОСОБА_2 - 100 %.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що пенсійний орган у період з травня 2017 року по червень 2017 року поніс фактичні витрати на виплату і доставку пенсії, призначених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на пільгових умовах за Списком №2, всього у сумі 3 637,76 грн. Управлінням на адресу ПАТ "Прикарпаття" були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку зазначений пільгових пенсій, проте відповідач не відшкодував понесені позивачем витрати.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Статтею 100 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) визначено право на пільгове пенсійне забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону (до 01.01.1992) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством.
Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:
1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.