ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 922/988/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Верховського О.В.,
відповідача - не з`явився,
скаржника - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Барбашова С.В., судді - Істоміна О.А., Стойка О.В.)
від 05.11.2019,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації "Аерошляхбуд"
про стягнення 4 119 297,83 грн,
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 4 119 297,83 грн, з яких 541 704,58 грн - заборгованість за договором про відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладено із ОСОБА_2 ; 1 827 593,25 грн - заборгованість за договором про відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладено із ОСОБА_3 ; 750 000,00 грн - за договором № 1 про відступлення права вимоги від 24.12.2015, 1 000 000,00 грн - за договором № 2 про відступлення права вимоги від 24.12.2015, які укладено з ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договорів про відступлення права вимоги від 12.07.2018, від 22.06.2018, від 02.07.2018, укладених між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 і позивачем, до останнього перейшло право вимоги за договорами про відступлення права вимоги, які укладені між відповідачем та вказаними фізичними особами, за якими до відповідача перейшло право вимоги виконання боржником ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "Укрінбанк") грошових зобов`язань з повернення банківського вкладу та сплати відсотків. Зазначає, що умовами договорів від 24.12.2015 передбачено сплату відповідачем ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ціни відступлення після настання моменту погашення (припинення) власних грошових зобов`язань відповідача перед ПАТ "Укрінбанк" за кредитним договором № 4926 від 30.01.2013. Стверджує, що такий момент настав, про що свідчить постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 913/1401/16 (припинення власних грошових зобов`язань відповідача перед ПАТ "Укрінком" (правонаступником ПАТ "Укрінбанк") відбулося шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог на підставі направлених ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" на адресу ПАТ "Укрінбанк", ПАТ "Укрінком" листів про проведення заліку від 01.03.2016, від 02.03.2016, від 03.03.2016, від 04.03.2016 та від 16.12.2016). Зазначає, що протягом липня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договори про відступлення права вимоги, предметом яких є відступлення вказаними фізичними особами на користь позивача права вимоги виконання ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" зобов`язань зі сплати компенсації, виплата якої передбачена раніше укладеними договорами про відступлення права вимоги від 24.12.2015. Проте, станом на 02.04.2019 будь-яка компенсація відповідачем не сплачувалась ні фізичним особам, ні позивачу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.06.2019 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 541 704,58 грн - за договором відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладено з ОСОБА_2 ; 1 827 593,25 грн - за договором відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладено з ОСОБА_3 ; 750 000,00 грн - за договором № 1 про відступлення права вимоги від 24.12.2015, 1 000 000,00 грн - за договором № 2 про відступлення права вимоги від 24.12.2015, які укладено з ОСОБА_1, а всього 4 119 297,83 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, врахувавши висновки, що викладені у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 913/1401/16, виходив з того, що зобов`язання ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" перед ПАТ "Укрінком" щодо необхідності погашення заборгованості за кредитом та процентами в сумі 4 188 340,72 грн припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на направлення ним заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.03.2016, від 02.03.2016 від 03.03.2016, від 04.03.2016, від 16.12.2016. На думку суду першої інстанції, виходячи із дати проведення заліку зустрічних однорідних вимог, станом на 02.04.2019 загальна сума коштів, яка повинна бути виплачена ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" на користь ТОВ "Центрдорресурс" як компенсація за відступлене право вимоги за договорами відступлення права вимоги, укладеними із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складає 4 119 297,83 грн. Проте, відповідач не сплатив суму компенсації за договорами про відступлення права вимоги ні новому (позивачу), ні старим кредиторам, внаслідок чого у нього наявна заборгованість. Також вказав, що відповідач згідно з додатковими угодами до договорів про відступлення права вимоги, укладеними між відповідачем і ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не відмовлявся від договорів відступлення права вимоги від 24.12.2015 протягом двох років з моменту їх укладення.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову у позові.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з умовами договорів відступлення права вимоги від 24.12.2015, укладеними між відповідачем та фізичними особами, саме залік зустрічних вимог є підставою для здійснення відповідачем компенсації фізичним особам за договорами від 24.12.2015. Проте, залік зустрічних вимог у відповідача з банківською установою (ПАТ "Укрінбанк") не відбувся з огляду на те, що станом на момент звернення ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" до ПАТ "Укрінбанк" із заявами від 01.03.2016, від 02.03.2016, від 03.03.2016, від 04.03.2016 ПАТ "Укрінбанк" перебував у процедурі ліквідації і виплата гарантованої суми відшкодування під час дії тимчасової адміністрації ОСОБА_3 (08.02.2016) унеможливила проведення заліку зустрічних вимог із цією банківською установою. Також, на думку апеляційного суду, зарахування не могло відбутись і з огляду на недотримання всіх вимог, встановлених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також суд апеляційної інстанції посилався і на те, що факт переходу права вимоги у заявленій до стягнення сумі від фізичних осіб до позивача на підставі договорів про відступлення права вимоги від 22.06.2018, від 02.07.2018, від 12.07.2018 не підтверджений жодними доказами. Апеляційний суд вважає, що для розв`язання спору у справі суду першої інстанції належало залучити до участі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" як третіх осіб, що судом першої інстанції не було зроблено. З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції безпідставно визнано підтвердженим факт наявності права вимоги у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" зі сплати сум компенсації за відступлене право вимоги згідно із договорами від 24.12.2015, що зумовило прийняття помилкового рішення про захист прав та інтересів позивача, права якого з огляду на фактичні обставини справи та відсутність доказів проведення виплат фізичним особам згідно з договорами про відступлення права вимоги від 12.07.2018, 22.06.2018, 02.07.2018, в межах цієї справи не можуть вважатися порушеними.
13.10.2020 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019, в якій просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
Підставами для скасування постанови апеляційного суду зазначає те, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про права і обов`язки ОСОБА_1 як особи, яка не була залучена до участі у справі (п. 4 ч. 2 ст. 287, п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України). Посилається на те, що суд апеляційної інстанції без участі ОСОБА_1 встановив відсутність права вимоги, яке було передано нею ТОВ "Центрдорресурс" за договорами про відступлення права вимоги № № 1, 2 від 02.07.2018. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у постанові визнав факт необхідності залучення ОСОБА_1 до участі у справі, однак цього не зробив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, скаржника, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. 4 ч. 2 ст. 287, п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 129 Конституції України закріплено такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені принципи знайшли своє відображення у ст. 2 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.
Так, згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Згідно зі ст. 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.