ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15804/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Черненка О.В.,
представників учасників справи:
позивача-1: Руденко А.С.,
позивача-2: Руденко А.С.,
відповідача-1: не з`явився,
відповідача-2: не з`явився,
третьої особи-1: Яценко А.О.,
третьої особи-2: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2020
(головуючий - Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Склярук О.І.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2020
(суддя Чистякова І.О.)
у справі №910/15804/19
за позовом 1) ОСОБА_2, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів 1) ОСОБА_1, 2) Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьова Ангеліна Володимирівна
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 (далі - Позивач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" (далі - Позивач-2) звернулись до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімсен" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеного 6 січня 2015 року між відповідачами, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дєгтярьовою А.В., реєстровий №22 (далі - Договір).
2. Позов мотивований тим, що Договір є фіктивним, укладеним з метою ухилення від звернення стягнення на рухоме і нерухоме майно Відповідача-1 для погашення заборгованості за кредитними договорами.
3. Позивач-1 (як учасник Відповідача-1 на момент укладення Договору) вважає порушеними свої корпоративні права у зв`язку зі зменшенням їх вартості через укладення Договору, а також через позбавлення його права на участь в управлінні Відповідачем-1, адже загальні збори учасників з питання відчуження відповідного майна не проводились.
4. Позивач-2 (як учасник Відповідача-1 на момент звернення з позовом у цій справі) також вважає порушеними свої корпоративні права у зв`язку зі зменшенням їх вартості через укладення Договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.06.2020, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2020, позов задоволений повністю.
6. Судові рішення мотивовані встановленням обставин, які в сукупності свідчать про умисел обох сторін Договору приховати справжні наміри учасників правочину, який полягав у виведенні нерухомості з власності Відповідача-1 та уникненні звернення стягнення на майно Відповідача-1 в процесі виконання судового рішення про стягнення заборгованості.
7. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що звернення учасників до суду з цим позовом є єдиним способом захистити свої порушені права, оскільки на час укладення Договору Позивач-2 був учасником Відповідача-1, наразі Позивач-1 є єдиним учасником Відповідача-1, а Верховний Суд у постановах від 07.12.2018 у справі №910/7547/17 і від 10.01.2019 у справі №910/17529/17 зазначив, що звернення Відповідача-1 з позовом про визнання недійсним Договору є зловживанням правом.
8. Крім того, суди відхилили заяву Третьої особи-1 про сплив позовної давності, адже він не є стороною в спорі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
9. ОСОБА_1 (далі - Третя особа-1) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
10. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження зазначених судових рішень, які передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
11. Третя особа-1 вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми статей 15, 16, 92, 97, 98, 116, 167, 239 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладених у постановах від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 21.01.2020 у справі №924/273/18, від 28.01.2020 у справі №902/458/16, від 21.01.2020 у справі №910/5676/18, від 11.08.2018 у справі №905/1926/16, від 28.01.2020 у справі №916/495/19, від 10.12.2019 у справі №904/4042/18, від 30.07.2019 у справі №910/9958/18, від 22.10.2019 у справі №5023/5587/12, від 10.12.2019 у справі №920/388/19, від 28.11.2018 №504/2864/13-ц. Всупереч наведеним висновкам суди дійшли передчасних та необґрунтованих висновків про порушення прав та інтересів позивачів внаслідок укладення Договору.
12. Третя особа-1 зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 238 Господарського процесуального кодексу України, адже не надали оцінки його аргументам щодо відсутності порушення прав позивачів та не дослідили надані ним докази щодо відсутності відповідного права Позивача-1 на момент укладення Договору, наявності рішення загальних зборів учасників Відповідача-1 щодо відчуження спірного майна.
13. При цьому Третя особа-1 посилається на необґрунтоване відхилення його клопотань про дослідження доказів та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, встановлення обставин на підставі недопустимих (неіснуючих) доказів. На думку Третьої особи-1, висновок судів про зменшення вартості корпоративних прав Позивачів здійснений за відсутності в матеріалах справи жодних доказів, які б підтверджували такі обставини.
14. Третя особа-1 звертає увагу на відсутність підстав для того, щоб вважати Договір фіктивним, оскільки сторонами вчинялись дії на його виконання.
15. Крім того, Третя особа-1 зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 267 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах з урахуванням зловживання позивачами своїм правом та вважає, що суди безпідставно відмовили у застосуванні позовної давності.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Позивачі та Відповідачі подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
17. Позивачі вважають безпідставними посилання Третьої особи-1 у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 28.01.2020 у справі №916/495/19, від 22.10.2019 у справі №904/4042/18, від 15.10.2019 у справі №905/2559/17, адже правовідносини у перелічених справах не є подібними до правовідносин у цій справі.
18. Позивачі та Відповідач-1 заперечують проти доводів Третьої особи-1 щодо зловживання ними своїм правом, зловмисної домовленості сторін, щодо пропуску позовної давності, щодо існування протоколу відповідних загальних зборів.
19. Відповідач-1 зазначає про визнання ним позовних вимог у цій справі з огляду на встановлення судами обставин щодо фіктивності Договору під час розгляду справи №910/7547/17 за його позовом та відмови в задоволенні зазначеного позову через зловживання правом. Відтак Відповідач-1 вважає звернення його учасників з позовом у цій справі єдиним способом відновити справедливість, добросовісність та розумність.
20. Водночас позивачі і Відповідач-2 посилаються на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, щодо наявності в учасників права на звернення до господарського суду з позовом про визнання правочину недійсним на підставі пункту 6 статті 3, статей 13, 234 Цивільного кодексу України.
21. Відповідач-2 зазначає, що до 7 вересня 2020 року йому було не відомо про господарські справи, ініційовані позивачами, однак вважає доводи Третьої особи-1 безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням усіх фактичних обставин справи. Користуючись передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України правом, Відповідач-2 повністю визнає позовні вимоги.
22. Крім того, Позивачі подали клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання мотивоване посиланням на відсутність практики Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду стосовно фраудаторних договорів, вчинених на шкоду кредиторам, та щодо осіб, які можуть звернутися до суду з позовом про оскарження фіктивних (фраудаторних) договорів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
23. Відповідачу-1 на праві власності належали нежитлові приміщень антресолі №351, №352, №353 загальною площею 279,1 м2 в літ. "3А-1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 21876309, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта станом на 05.10.2016, індексний номер інформаційної довідки 69773223 (далі - Майно).
24. 6 січня 2015 року між Відповідачем-1 (продавець) і Відповідачем-2 (покупець) укладений Договір, за умовами якого продавець передає у власність покупця Майно, а покупець набуває його у власність та зобов`язується сплатити оговорену грошову суму.
25. Продаж Майна вчиняється за ціною 52311,65 грн, у тому числі ПДВ 20%, які покупець зобов`язується сплатити на розрахунковий рахунок продавця за згодою сторін до 6 червня 2015 року (п. 2.1 Договору).
26. Передача Майна продавцем у користування покупця та прийняття покупцем відбувається шляхом підписання акту прийому-передачі нежитлового приміщення, що підписується уповноваженими на це представниками сторін упродовж 3 днів після підписання цього договору (п. 4.1 Договору).
27. На підставі Договору Майно було відчужене на користь Відповідача-2, про що був внесений відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
28. Договір з боку Відповідача-1 підписаний ОСОБА_3, який був директором Відповідача-1 у період з 05.11.2013 до 19.06.2016.
29. Станом на 6 січня 2015 року єдиним учасником Відповідача-1 був Позивач-2, директором якого був ОСОБА_3 . Єдиним учасником Позивача-2 було Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергомаш-Проект", учасником якого з часткою в розмірі 50% був ОСОБА_3 . Водночас єдиним учасником Відповідача-2 був ОСОБА_4, що був директором Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергомаш-Проект".
30. Згодом ОСОБА_3 став 100% власником Відповідача-2, про що свідчить, зокрема, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23 лютого 2016 року.
31. З 20 липня 2016 року виконуючим обов`язки директора Позивача-2 на невизначений термін, а також єдиним учасником Відповідача-1 є ОСОБА_2 (Позивач-1) .
32. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в ОСОБА_3 були відсутні повноваження, делеговані Позивачем-2 на укладення договорів купівлі-продажу об`єктів, що належали Відповідачу-1, оскільки загальні збори Відповідача-1 не проводились, жодні рішення, зокрема про відчуження нерухомого майна, не приймались.
33. Однак суд апеляційної інстанції встановив, що загальні збори учасників Відповідача-1, результати яких оформлені протоколом від 26.12.2014, вирішили для подальшої господарської діяльності продати належне товариству Майно, надати директору товариства повноваження на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. А загальні збори учасників Відповідача-2, результати яких оформлені протоколом від 26.12.2014, прийняли рішення щодо придбання товариством майна, що знаходилось у власності Відповідача-1, та надання директору товариства повноважень на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.
34. Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2016 у справі №922/254/15 задоволений позов ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про стягнення грошових коштів у сумі 42450362,92 грн та 7729458,42 дол. США солідарно з Відповідача-1, заставодавців та іпотекодавців.
35. 23 лютого 2016 року між Відповідачем-2 (продавець) та Третьою особою-1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким продавець продав, а покупець придбав Майно.
36. У матеріалах справи відсутні докази здійснення Відповідачем-2 оплати за придбане нерухоме майно за Договором на користь Відповідача-1. Протягом 2015-2017 років Відповідач-1 не вчиняв жодних дій зі стягнення вартості відчуженої нерухомості. Також у матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати Третьою особою-1 на користь Відповідача-2 за об`єкт, який був придбаний згідно з договором купівлі-продажу від 23.02.2016.
37. Постановою Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва про відмову в позові Відповідача-1 про визнання недійсним Договору. Зокрема, у наведеній постанові зазначено про те, що Договір може бути визнаний фіктивним відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, але позов у справі не підлягає задоволенню, адже спрямований на одержання судового захисту права, яким особа (Відповідач-1) зловжила.
Позиція Верховного Суду
38. Суд відхиляє клопотання Позивачів про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки воно є необґрунтованим. Адже відсутність практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права до певних правовідносин, на яку посилаються Позивачі, як така не може бути підставою для висновку про існування виключної правової проблеми та необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду. Зазначені Позивачами питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду відповідно до його повноважень у залежності від установлених обставин справи.