Постанова
Іменем України
13 січня 2021 року
м. Київ
справа №545/725/18
провадження №61-9528св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна колишнього подружжя; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна у частках виділених кожному з колишнього подружжя в особисту приватну власність, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі колегії суддів: Абрамова П. С., Бондаревської С. М., Пилипчук Л. І.,
учасники справи:
позивач - відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1,
відповідач - позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна колишнього подружжя.
У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за різницю вартості майна у частках, виділених кожному з колишнього подружжя в особисту приватну власність.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року у складі судді Потетій А. Г. провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що набрало законної сили рішення суду у справі, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
ОСОБА_1 не погодився з ухвалою суду першої інстанцій та оскаржив її в апеляційному порядку в частині закриття провадження у справі щодо його позову до ОСОБА_2 .
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року скасовано в частині закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку майна колишнього подружжя. Справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ані в судовому рішенні, ані в позовних заявах у справі №1625/2186/12 питання стягнення грошової компенсації за частку у майні подружжя не було предметом дослідження. В зазначеній справі сторони вирішували спір щодо визнання права власності, тобто спір між сторонами у справі №1625/2186/12 та позовні вимоги ОСОБА_1 у справі, як переглядається, не є тотожним, виник з інших підстав та має інший предмет спору.
Апеляційний суд також указав, що питання тотожності предмета спору вже вирішувалось Полтавським районним судом і ухвалою від 12 червня 2018 року Полтавський районний суд зробив висновок, що вказані спори не були тотожними. Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 12 листопада 2018 року зроблено висновок щодо законності ухвали Полтавського районного суду від 12 червня 2018 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відмову у закритті провадження у справі.
Питання щодо законності закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 не були предметом апеляційного оскарження, тому не перевірялись судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій червні 2020 року, ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована неповним встановленням апеляційним судом фактичних обставин справи, зокрема, суд апеляційної інстанції мав проаналізувати не назву позову, а зміст позовних вимог, які заявлялись позивачами. Не враховано, що при поданні ОСОБА_2 позову у 2012 році про поділ майна та визнання права власності нею, зазначалась вартість всього майна, яке підлягає поділу, запропоновано варіант розподілу майна, а ОСОБА_1, не наполягаючи на призначені судової будівельно - оціночної експертизи, погодився з вартістю майна, яка була визначена ОСОБА_2 та із запропонованими ОСОБА_2 варіантами розподілу майна.
Заявник указувала, що не було набуте право власності на усю садибу: житловий будинок, гараж, господарські будівлі, а також земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташовані вищезазначені об`єкти. Отже, одночасно нею було набуте право власності і на господарсько-побутові будівлі, наземні і підземні комунікації та багаторічні насадження тощо, що є невід`ємними складовими садиби у розумінні статті 381 ЦК України.
Подача ОСОБА_1 позову у 2018 році має ознаки суперечливої та недобросовісної поведінки, оскільки фактично свідчить про те, що він суперечить своїм власним діям, вчиненим у 2013 році, коли він визнав позов про розподіл майна подружжя і тим самим погодився на визнання за ОСОБА_2 права власності на садибу без стягнення будь-якої грошової компенсації за окремі складові садиби.
Аргументом касаційної скарги також указано те, що суд апеляційної інстанції повинен був скасувати ухвалу суду першої інстанції повністю або залишити в силі повністю, оскільки нею заявлялось клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, а не на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_1 заперечив проти доводів касаційної скарги, посилаючись на те, що апеляційний суд не допустив порушення норм процесуального права, висновки суду апеляційної інстанції відповідають обставинам справи, просив закрити касаційне провадження у справі, постанову апеляційного суду залишити без змін. Зауважено, що стягнення грошової компенсації за все майно не було предметом розгляду Полтавським районним судом 05 березня 2013 року. Вказаним судовим рішенням здійснено поділ житлового будинку з гаражем і господарські будівлі в АДРЕСА_1, квартир, автомобілів, нежитлових приміщень.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.