Постанова
Іменем України
12 січня 2021 року
м. Київ
справа № 607/9865/16-ц
провадження № 61-4435св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 06 листопада 2018 року у складі судді Чурніцької І. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Сташківа Б. І., Хома М. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Позовна заява мотивована тим, що її син ОСОБА_4 разом зі своєю дружиною ОСОБА_2 за час спільного подружнього життя набули
у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,20 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та завершений будівництвом, проте не оформлений житловий будинок, розташований на цій земельній ділянці.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина за законом на належне йому майно.
ОСОБА_1 зазначала, що вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину та частково оформила спадкові права за законом.
Посилалась на те, що відповідачка ОСОБА_2 одноособово заволоділа правовстановлюючими документами на спірне спадкове майно
та на її вимоги вказаних документів не надавала, у зв`язку із чим постановою нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину
на 1/4 частину спірної земельної ділянки та спірного будинковолодіння.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності, у порядку спадкування
за законом після смерті сина ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва
та обслуговування житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , та право забудовника на 1/4 частину житлового будинку
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 06 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,20 га, що розташована у с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125287000030010151, у порядку спадкування
за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки придбана подружжям на підставі договору купівлі-продажу
у період шлюбу, тому, як вважав суд першої інстанції, їх частки визнаються рівними, незалежно від того, на кого зареєстровано право власності.
У зв`язку із чим, як вважав суд першої інстанції, є правові підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/4 частину земельної ділянки (1/2 від 1/2 частини), площею 0,20 га, розташованої у с. Потапинці Тернопільського району Тернопільської області, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6125287000030010151, у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Крім того суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки судом
не встановлено та позивачкою не доведено, що до дня смерті ОСОБА_4 останній отримував дозвіл на будівництво спірного будинку, прийняття будинку в експлуатацію та ураховуючи те, що об`єкти самочинного будівництва не є об`єктами права власності, а тому, як вважав суд першої інстанції, об`єкти самочинного будівництва не є об`єктами права власності
і не входять до складу спадщини. При цьому судом першої інстанції було враховано те, що на час розгляду цієї справи спірний будинок завершений будівництвом, прийнятий в експлуатацію та право власності зареєстроване у встановленому законом порядку та у зв`язку із чим зроблено висновок про безпідставність позовних вимог щодо визнання прав забудовника.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5,
та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області
від 06 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка, придбана під час шлюбу є об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2, їх частки є рівними, незалежно від того, на кого вони зареєстровані, а тому після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належну йому
1/2 частину земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,
що розташована у с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області.
Також суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права забудовника
на 1/4 частину житлового будинку
АДРЕСА_1 , оскільки відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту набуття
у власність спірного житлового будинку ОСОБА_2 та спадкодавцем ОСОБА_4 за час подружнього життя, а також доказів того, що до дня смерті ОСОБА_4 отримував дозвіл на будівництво спірного будинку, прийняття в експлуатацію.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності
на 1/4 частину спірної земельної ділянки та у цій частині позовних вимог ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання за нею права забудовника на 1/4 частину житлового будинку
АДРЕСА_1 до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
У квітні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вважала, що визнавши право власності на 1/4 частину земельної ділянки, площею 0,20 га з цільовим призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, судами першої та апеляційної інстанцій, порушено принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані, який випливає зі статей 377, 381 ЦК України
та статті 120 ЗК України.
Також вважала, що сам по собі факт придбання спірної земельної ділянки
у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна
до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, а тому судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми
статті 60 СК України.
Відзивів на касаційну скаргу до суду не надходило
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 19 лютого 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 188).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народилася дочка ОСОБА_3 (а. с. 156).
На підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу, ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,20 га для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд,
що розташована у с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області (а. с. 103).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 605 (а. с. 3).
Спадкоємцями першої черги за законом були дружина ОСОБА_2, дочка ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1 .
Дочці ОСОБА_3 на день смерті батька виповнилось 17 років, тому остання у силу вимог частини четвертої статті 1268 ЦК України вважалася такою, що прийняла спадщину.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1
та ОСОБА_3, третя особа - служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .
Постановою державного нотаріуса Першої тернопільської державної нотаріальної контори Дзюбановської О. І. від 10 серпня 2016 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину
за законом на 1/2 частину спадкового майна, а саме: автомобіль марки Volkswagen Т 4 1.9 D, 2000 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; мотоцикл марки Viper, модель ZS200N; земельну ділянку, передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована у с. Почапинці Тернопільського району Тернопільської області та житловий будинок