ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 року
м. Київ
справа № П/811/1112/16
адміністративне провадження № К/9901/36049/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження справу №П/811/1112/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Кропивницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 (суддя Брегей Р.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 (головуючий суддя Дурасова Ю.В.. судді: Щербак А.А., Баранник Н.П.),
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі також ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2016, якими позивачу визначено грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 19788,38грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 9889,19 грн. і з військового збору - 742,33грн., штрафні санкції - 185,88грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.04.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі податковий орган орган просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.04.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.12.2017 відкрито касаційне провадження у справі №П/811/1112/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №П/811/1112/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 12.01.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує про порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. У касаційній скарзі відповідачем викладено обставини, встановлені актом перевірки. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі та в запереченні на позовну заяву відповідачем не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку діяльності позивача. За результатами перевірки складено акт, яким встановлені порушення вимог пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим, визначено суму податкового зобов`язання на загальну суму 19788,38грн. (за 2014 рік - 12355,08грн.; за 2015 рік - 7423,30грн.). Встановлено також завищення витрат за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 в сумі 131855,77грн. Згідно акта попередньої документальної перевірки дебіторська заборгованість станом на 31.12.2013 становить 46215,07грн. без ПДВ та залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2013 складають 8733,37грн. Позивач надавав підприємствам в 2013 році транспортні послуги, доход за надані в 2013 році послуги отримав в січні 2014 року, тобто понесені витрати по списанню дизельного палива не пов`язані з отриманим доходом; а доход за транспортні послуги, які надавалися позивачем підприємствам в 2014 році був одержаний в січні 2015 року, що також свідчить що понесені витрати по списанню дизельного палива не пов`язані з отриманням доходу, оскільки в довідці про залишок ТМЦ зазначено про відсутність залишків дизельного палива станом на 31.12.2014. В наданих на перевірку подорожніх листах, актах виконаних робіт відсутня інформація щодо фактичного використання дизельного палива по наданим послугам підприємствам по яким рахується дебіторська заборгованість станом на 31.12.2013, 31.12.2014, 31.12.2015.
За наслідками перевірки встановлено завищення витрат за період з 01.01.2014 по 31.12.2015 на загальну суму 131855,77грн., також донараховано військовий збір. Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2016 №0005641302, якими позивачу визначено грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 19788,38грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 9889,19 грн. військовий збір - 742,33грн., штрафні санкції - 185,88грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки акта перевірки є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.