ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2021 року
м. Київ
справа № 815/2971/16
адміністративне провадження № К/9901/31447/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження справу №815/2971/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" до Іллічівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Іллічівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 (суддя Глуханчук О.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (головуючий суддя Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Милосердний М.М.),
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛС ГЛОБАЛ" (далі також ТОВ "УЛС ГЛОБАЛ", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Іллічівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі також ОДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2016 №0000302200.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі податковий орган просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою у справі №815/2971/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №815/2971/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 11.01.2021 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження на 12.01.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. У касаційній скарзі відповідачем викладено обставини, встановлені актом перевірки. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись на наявну податкову інформацію стосовно контрагентів. У касаційній скарзі відповідачем викладено обставини, встановлені актом перевірки.
Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ "УЛС ГЛОБАЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2014 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 17.11.2015 №2025/15-03-22-03-01/39158662, у висновках якого зазначено про встановлені порушення, зокрема вимог підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.56, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, підпункту 138.1.1, пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток у 2014 році на загальну суму 908462грн.
Не погодившись з висновками акту, позивач звернувся до ОДПІ з запереченнями на акт перевірки. За результатом розгляду заперечень, висновки акту планової перевірки залишені без змін.
На підставі акту перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.12.2015 №0002092201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток.
Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржував в адміністративному порядку до ГУ ДФС в Одеській області та Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 27.04.2016 №9482/6/9999-11-01-01-25, податкове повідомлення-рішення скасоване в частині взаємовідносин з ТОВ "ЮГ ФЛАЙ", ТОВ "Українська компанія машин та металів" та у відповідній частині штрафні санкції, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
З огляду на зазначене, на підставі акту перевірки та рішення ДФС України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 №0000302200, яким ТОВ "УЛС ГЛОБАЛ" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 235578грн., з яких 188462грн. - за податковими зобов`язаннями та 47116грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "УЛС ГЛОБАЛ" оскаржило його до суду.
Позовні вимоги мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно, оскільки ґрунтується на помилкових висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам. У свою чергу, реальність господарських операцій Товариства з його контрагентами підтверджена належними доказами.
Рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2016 №0000302200 в частині взаємовідносин ТОВ "УЛС ГЛОБАЛ" з ТОВ "ТЕЛЕКОМ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" та ТОВ "МІО ГРУП". В іншій частині - у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суди посилались на те, що податковим органом правомірно збільшено ТОВ "УЛС ГЛОБАЛ" суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинам з ТОВ "Комінтернбудленд", ТОВ "Оделіс", ТОВ "Бузник", ТОВ "Блок Плюс", ТОВ "МАНСОРІ" та ТОВ "Карлсон АРТ", тому податкове повідомлення-рішення у цій частині є правомірним. Натомість, по взаємовідносинам з ТОВ "ТЕЛЕКОМ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" та ТОВ "МІО ГРУП" відповідачем безпідставно збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, отже спірне податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню. Як вважали суди, надані позивачем на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "ТЕЛЕКОМ ЕНЕРГОСИСТЕМИ" та ТОВ "МІО ГРУП" докази підтверджують їх реальність, поставка товарів за укладеними договорами відбулась.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.