ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 803/1570/17
адміністративне провадження № К/9901/57082/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілк Україна" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року (суддя Дмитрук В.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 року (головуючий суддя Затолочний В.С., судді: Матковська З.М., Шавель Р.М.) у справі №803/1570/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілк Україна" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілк Україна" (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2017 року №0006871402.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Податковим кодексом України для звільнення від оподаткування доходів нерезидента з джерелом походження в Україні не вимагається надання документів, що підтверджують сплату податків нерезидентом у країні нерезидента, а тому висновок відповідача щодо ненадання товариством таких документів є неправомірним. Зазначає, що пункт 4 статті 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податку на доходи і на капітал передбачає можливість компетентних органів обох держав за взаємною згодою встановити спосіб застосування обмежень, передбачених пунктами 2 і 3 даної статті, щодо процентів, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, однак в зв`язку з тим, що такий спосіб не було встановлено Сторонами, то позивач правомірно керувався пунктом 1 Конвенції, який передбачає можливість оподаткування таких процентів в цій другій Державі. Вважає, що із врахуванням принципу презумпції правомірності рішень платника податків, закріпленого в статтях 4, 56 Податкового кодексу України в зв`язку з неоднозначним трактуванням прав та обов`язків платника податків, слід прийняти рішення саме на його користь.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що при виплаті на користь резидентів Швейцарії процентів резидентом України останній, із врахуванням приписів статті 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податку на доходи і на капітал, пункту 160.1 статті 160, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України зобов`язаний був утримати податок у розмірі 10 відсотків від суми процентів. При цьому, суд зазначив, що такі доходи з виплачених процентів можуть оподатковуватися і в державі їх отримання (Швейцарії), однак, в будь-якому разі це не впливає на обов`язок особи-резидента України, яка здійснила виплату процентів, щодо утримання податку з доходів нерезидентів, позаяк вона не володіє правом вибору, в якій саме з договірних держав здійснюватиметься оподаткування такого доходу і, при цьому, відсутні умови, передбачені пунктом 3 статті 11 Конвенції для оподаткування виплачених процентів виключно в Швейцарії.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 року і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на неврахування судами, що пунктом 4 статті 11 Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою встановлено, що компетентні органи Договірних держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування обмежень, передбачених пунктами 2 та 3 цієї Конвенції. Вважає, що оскільки способу застосування обмежень, визначених пунктами 2 та 3 статті 11 зазначеної Конвенції до цього часу компетентними органами обох держав не встановлено, підприємство при виплаті відсотків нерезиденту, правомірно керувалося саме пунктом 1 статті 11 Конвенції. Зазначає, що допускаючи застосування положень статті 23 Конвенції, суд дійшов помилкового висновку, що доходи резидентів Швейцарії оподатковуються в даному випадку подвійно, і в Україні, і в Швейцарії, та на виправлення (усунення) цього платник податків Швейцарії повинен застосувати норми Конвенції про усунення (виправлення) здійсненого подвійного оподаткування.
Відповідач 29.08.2018 року надав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в період з 28.04.2017 року по 07.06.2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2017 року №4569/03-20-14-03/36959411 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки та рішення податкового органу про розгляд заперечень підприємства до акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2017 року №0006871402, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 1190 056,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1 068 578 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 121 478,25 грн.
Не погодившись із прийнятим рішенням, підприємством було подано скаргу до ДФС України від 11.08.2017 року, яка, рішенням від 12.10.2017 року №22953/6/99-99-11-01-01-25 залишена без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року підприємство здійснювало виплати доходу нерезиденту із джерелом походження з України, зокрема: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (Швейцарія, договір від 05.04.2011 року №1/2011) та "Mat & Kam AG" (Switzerland, 6900, Lugano Corco Elvezia 4, договір від 15.02.2016 року №1/2016).
Між позивачем, як Позичальником, та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), як Позикодавцем, укладено договір процентної позики від 05.04.2011 року №1/2011. Позивачем було погашено основного боргу за вказаним Договором в сумі 5 000 000 польських злотих. За користування позикою підприємством перераховано на рахунок ОСОБА_1 (Швейцарія) відсотки у сумі 2 000 000,04 польських злотих (9 558 687,77 грн.).
Для підтвердження права самостійно застосувати звільнення від оподаткування підприємством надано контролюючому органу наступні довідки, видані: Окружним офісом оподаткування міста Лугано Кампанья, 6901, м. Лугано від 09.01.2014 року №560.67.221.004, про те, що пан ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) зареєстрований 24.07.2006 року в реєстрі платників, які оподатковуються у Тічіно (Швейцарія). "Цей платник податків є бенефіціантом глобального класичного оподаткування в рамках ст. 13 LT e 14LIFD"; Окружним відділом оподаткування міста Лугано, 6901, м. Лугано від 07.09.2015 року №5136236-560.67.221.004, про те, що ОСОБА_1, АДРЕСА_2 ) зареєстрований 24.07.2006 року в реєстрі платників, які оподатковуються у кантоні Тічіно (Швейцарія).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем, як Позичальником, та Mat&Kа" AG, (Corso Elvezia, 4, 6900 Lugano, Swiss, Швейцарія), як Позикодавцем, укладено договір процентної позики від 15.02.2016 року №1/2016. За перевіряємий період, підприємство отримало грошові кошти (позику) від Mat&Kов AG по Договору процентної позики від 15.02.2016 року №1/2016: з метою оплати за виробниче обладнання в сумі 1274000 польських злотих, з метою поповнення обігових коштів в сумі 1499710 польських злотих. За користування позикою підприємством перераховано на рахунок Mat&K п AG відсотки у сумі 300 944,99 польських злотих (1 946 832,21 грн.).