ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 815/2505/16
адміністративне провадження № К/9901/42219/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 року (суддя Тарасишина О.М.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року (головуючий суддя Потапчук В.О., судді: Шеметенко Л.П., Семенюк Г.В.) у справі №815/2505/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Андреал" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Андреал" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 року №0000927777.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що враховуючи надані відповідачу первинні документи, висновки податкового органу в акті перевірки не відповідають дійсності, податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно, відтак підлягає скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 11.05.2016 року №0000927777.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що первинними документами, наявними в матеріалах справи, підтверджується зв`язок понесених витрат з господарською діяльністю позивача. Первинними документами підтверджено реальне виконання умов договорів та відповідний рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні судами, що товариством реалізовано товар за вартістю нижче вартості придбання, пов`язаності особи позивача з контрагентом та наявність у позивача дебіторської заборгованості. Вважає, що господарські операції позивача не підтверджені належними первинними документами бухгалтерського обліку. Посилається на відсутність товарно-транспортних накладних на перевезення товару за договорами поставки.
Позивачем до Верховного Суду 12.09.2017 року надані заперечення на касаційну скаргу, в яких товариство, посилаючись на правомірність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить відмовити у задоволені касаційної скарги та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 14.12.2015 року по 22.12.2015 року була проведена позапланова виїзна перевірка товариства за період з 01.05.2015 року по 31.10.2015 року, за результатами якої складено акт від 29.12.2015 року №4341/22-02/32700884 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2016 року №0000412202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 656 575 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій на суму 328 288 грн.
За результатами адміністративного оскарження, контролюючим органом було проведено повторно перевірку та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.02.2016 року №0000412202 та прийнято нове повідомлення-рішення від 11.05.2016 року №0000927777, яким підприємству донараховано податок на додану вартість всього на суму 966 812 грн., з яких за основним зобов`язанням в сумі 644 541 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 322 271 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга і Ко" товар, який перед цим продав цьому товариству за ціною нижче, та у подальшому реалізовував його за вартістю вище вартості придбання.
Придбання та реалізація товару підтверджується договорами купівлі-продажу, податковими, видатковими та транспортними накладними, митними деклараціями, сертифікатами, платіжними дорученнями, актами списання товарів, розрахунками, рахунками-фактури, подорожніми листами та наказами про відрядження.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем укладено Договір оренди автотранспортного засобу з фізичною особою підприємцем, складений 05.08.2014 року та посвідчений нотаріально, в якому, Орендар - позивач приймає в термінове платне користування (оренду) транспортний засіб - автомобіль вантажний фургон марки Fiat Doblo, 2011 року випуску, належний орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію. За домовленістю сторін, зазначений автомобіль може використовуватись орендарем при здійсненні виробничої діяльності, для службових поїздок та вантажного перевезення дрібних речей. Строк дії договору 3 роки. Орендна плата складає 1000 грн. щомісячно.
Судами попередніх інстанцій встановлено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами позивача. Також встановлено, що зміст господарських зобов`язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об`єкт і базу оподаткування податку на додану вартість та відповідають вимогам статті 9 Закону №996-XIV. Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.