ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 2а-19657/11/2670
адміністративне провадження № К/9901/26348/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2015 у складі головуючого судді Шулежка В. П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 у складі колегії суддів: Коротких А. Ю., Ганечко О. М., Літвіної Н. М. у справі № 2а-19657/11/2670 за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - МГУ ДФС - Центральний офіс з ОВП, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2011 № 0002634120.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.1. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
2.2. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.06.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставами для направлення справи на новий розгляд, судом касаційної інстанції було вказано необхідність дослідження законності проведення податковим органом перевірки, за результатами якої прийнято акт індивідуальної дії.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2015 позовні вимоги задоволено.
3.1. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2016 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова невиїзна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість за звітний період грудень 2010 року - січень-лютий 2011 року НАК "Нафтогаз України".
4.2. За результатами перевірки складено Акт від 02.06.2011 № 350/41-20/20077720.
4.3. Згідно з висновками, викладеними в Акті, перевіркою встановлено, що у позивача наявний податковий борг зі сплати податку на додану вартість за звітний період грудень 2010 року - січень-лютий 2011 року.
4.4. На підставі висновків, викладених в Акті перевірки від 02.06.2011 № 350/41-20/20077720, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 № 0002634120, відповідно до якого на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 43 282 385,68 грн, у тому числі за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання у розмірі 14 502 081,41 грн, за затримку на 26 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 14 410 289,84 грн, за затримку на 14 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання в розмірі 14 370 014,43 грн, НАК "Нафтогаз України" зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 4 328 238,56 грн.
4.5. Позивач звернувся до суду із указаним позовом оскільки вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.
5. Під час первісного розгляду справи, судами першої та апеляційної інстанцій було вказано на те, що перевіркою встановлено наявність порушень позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України у зв`язку з порушенням граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість. З огляду на зазначене, суди дійшли висновку про правомірність зарахування контролюючим органом сплачених позивачем коштів без урахування визначеного ним призначення платежу. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій було відхилено доводи позивача про протиправність проведеної перевірки з підстави неотримання копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки, а також письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
5.1. Скасовуючи рішення судів та направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що під час розгляду справи не було надано належної оцінки доводам позивача про недотримання відповідачем положень пункту 79.2. статті 79 Податкового кодексу України щодо ненадсилання копії наказу про проведення перевірки. На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, порушення процедури проведення перевірки має наслідком неправомірність акта, складеного за наслідками її проведення.
5.2. Під час нового розгляду справи суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийняв рішення про задоволення позовних вимог з огляду на підтвердження обставин порушення процедури проведення перевірки. Так, судами було встановлено порушення положень статті 79 Податкового кодексу України, а саме - неотримання НАК "Нафтогаз України" копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Крім того, судами встановлено відсутність належного виконання податковим органом положень підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та як наслідок, відображення у картці особового рахунку з податку на додану вартість суму податку в розмірі 23 518 727 грн, яка виникла ще у 2007 році. Зазначене у сукупності, а також необгрунтоване зарахування відповідачем у погашення податкового боргу попередніх періодів, є підставою для задоволення вимог НАК "Нафтогаз України".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
6.1. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, на переконання скаржника, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, та, як наслідок, зроблено необгрунтований висновок щодо дій податкового органу.
7. У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що є законними та обгрунтованими, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
9. Крім того, пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
10. Разом із цим, колегія суддів ураховує, що Законом України від 24.05.2012 № 4834-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" зазначений пункт доповнено абзацом другим такого змісту: "Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки".
11. Тобто, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
12. Отже, невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії.
13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, НАК "Нафтогаз України" не отримувала копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що в свою чергу, є порушенням норм статті 79 Податкового кодексу України.
14. Тому, є правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що обов`язковими є дотримання встановлених умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.
15. Доводи касаційної скарги в частині дотримання відповідачем процедури призначення та проведення перевірки не підтвердились.
16. Щодо посилань скаржника на правомірність винесення податкового повідомлення-рішення Верховний Суд зазначає наступне.
17. Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинний станом на дату отримання та оскарження позивачем податкових повідомлень рішень) при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.
18. Варто зазначити, що податковий борг - це податкове зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов`язання.
19. Тобто, податковий борг виникає, зокрема, у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов`язання, узгодженого в адміністративному порядку.
20. За змістом частини п`ятої підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" днем узгодження податкового зобов`язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов`язання є день закінчення процедури адміністративного оскарження.
21. Водночас, процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
22. При цьому, відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.