ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 815/3247/16
адміністративне провадження № К/9901/36426/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року (суддя Іванов Е.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року (головуючий суддя Косцова І.П., судді: Градовський Ю.М., Турецька І.О.) у справі №815/3247/16 за позовом Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" до Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2016 року №0000461600, №0000481600 та від 10.02.2016 року №0000062201.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень податковий орган не врахував, що Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" є лише балансоутримувачем переданого позивачу у користування державного нерухомого майна, проте власником цього майна є держава. Укладені між позивачем та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" договори про встановлення сервітуту та про використання інфраструктури є чинними та не підлягають державній реєстрації, а відтак формування підприємством витрат та податкового кредиту за господарськими операціями підтверджується належним чином оформленими податковими накладеними, а також первинними бухгалтерськими документами, а нарахування Товариству грошових зобов`язань є незаконним.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.06.2016 року №0000461600, №0000481600 та від 10.02.2016 року №0000062201.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що включення підприємством вартості сервітуту, інфраструктури та інших послуг до складу витрат по податку на прибуток та податкового кредиту по податку на додану вартість є законним та підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Суд зазначив про наявність всіх первинних документів по договорам з Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", які виконувались сторонами. Суд дійшов висновку, що позивачем не було завищено податковий кредит на суму 209 694 грн., оскільки всі господарські операції з контрагентами підтверджені належними первинними документами.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у тому, що Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" не зареєструвало договори сервітуту та інфраструктури у відповідному реєстрі, а отже сплачені позивачем кошти за цими договорами не можуть бути включені ним до складу податкових витрат та податкового кредиту. Вважає, що належними первинними документами не підтверджуються господарські операції позивача з його контрагентами.
Позивачем 19.08.2017 року надані заперечення на касаційну скаргу, в яких останній просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін з підстав їх законності та обґрунтованості.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, про що складено акт від 18.01.2016 року №44/15-05-22-01-18/01125689 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 21.06.2016 року №0000481600, яким збільшено розмір грошового зобов`язання з податку на прибуток на 939 034 грн., з яких за основним платежем в сумі 626 023 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 313 011 грн., №0000461600, яким збільшено розмір грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2 319 060 грн., з яких за основним платежем в сумі 1 546 040 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 773 020 грн. та від 10.02.2016 року №0000062201, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на суму 3831883 грн.
Перевіркою встановлено порушення пункту 138.1 статті 138, підпункту 138.5.1 пункту 138, пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми витрат по рядку 06.04 "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" на 7309790 грн. та порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 198.4 статті 198, пункту 201.1 статті 201, пункту 201.4 статті 201, пункту 201.10 Податкового кодексу України, а саме: завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1 336 347 грн.
Згідно з актом перевірки, одним з видів діяльності підприємства є перевалка вантажів лісоматеріалів, пиломатеріалів власними силами та засобами, використовуючи наявні власні основні засоби.
Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 року №163 "Про заходи щодо реорганізації підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" були реорганізовані підприємства морського транспорту, в тому числі позивач, шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них з передачею виділеного майна (майнових прав і обов`язків) на титулі права господарського відання новоутвореному Державному підприємству "Адміністрація морських портів України".
На підставі розподільчого балансу і акту приймання-передачі, затверджених 13.06.2013 року Міністерством інфраструктури України, здійснено передачу майна, яке є державною власністю, з балансу позивача на баланс Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", зокрема, об`єктів (споруд), які використовуються скаржником для провадження господарської діяльності (причали, залізничні колії, під`їзні автомобільні шляхи, тощо).
Між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та позивачем був укладений договір про встановлення сервітуту від 13.06.2013 року №6/159-ХД, від 10.02.2014 року №10-П-БДФ-14/12-ХД, та договір користування об`єктами інфраструктури від 13.06.2013 року №7/160-ХД, за яким скаржник набув право строкового платного користування причалами №1-9 та Причал №1 п/п Бугаз.
Згідно з наданими Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" актами про виконання послуг підприємству, перевіркою встановлено, що номенклатурою наданих послуг являлось "Плата за сервітут", "Використання транспортної інфраструктури (лісоматеріали, крім тех. сировини, тех. деревини)", "Використання транспортної інфраструктури" (пиломатеріали), "Використання транспортної інфраструктури".
В акті зазначено, що позивачем укладено договори з Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", згідно з якими самостійно власними силами та власними засобами здійснює перевалку лісоматеріалів, пиломатеріалів, при чому використовуючи причали та інфраструктуру, які належать позивачу на підставі державного акту на право постійного користування на землю №2 від 22.01.2004 року, порто-пункт "Бугаз", який розташований у с.м.т. Затока площею 53710 кв.м., та державного акту на право постійного користування на землю №3 від 05.03.2004 року, яка розташована за адресою: вул. Шабська, 81, загальною площею 590 400 кв.м.
Виконання умов наведених договорів підтверджується актами надання послуг, довідками по перевалці вантажів через причали порту, актами на оплату, платіжними дорученнями, податковими накладними, рахунками на оплату, виписками по рахунку, актами надання послуг, рахунками на оплату, платіжними дорученнями, податковими накладними, відомостями по рахункам.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість аргументів податкового органу щодо неврахування сум сплаченого податку на додану вартість та витрат, понесених позивачем при виконанні умов договорів тільки з приводу того, що сервітут на причали та інфраструктуру не були включені в Реєстр речових прав на нерухоме майно та обтяжень при наявності доказів передачі майна з управління позивача до нового балансоутримувача Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України в червні 2013 року.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач мав господарські правовідносини з Публічним акціонерним товариством "Одесаобленерго", Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, Одеською залізницею, Державним підприємством "Укрндімф", ГМЦ "ІДАМ", Публічним акціонерним товариством "Укртелеком", Регістром Судноплавства України РУ, ВФ "Судоремонт", Малим приватним підприємством "Поліфарб", Tовариством з обмеженою відповідальністю "Главбуд плюс", Державним підприємством "Іацмірт", АРЗ СП ГУ ДСНС України в Одеській області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецоцінка-Україна".
Реальність здійснення господарських взаємовідносин підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, виписками банку про рух коштів, реєстрами отриманих податкових накладних, додатками №5 до декларацій.
Доводи відповідача про відсутність оригіналів податкових накладних спростовано судами попередніх інстанцій, та встановлено про наявність реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.