ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 823/603/17
адміністративне провадження № К/9901/31544/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Наукової виробничо-комерційної приватної фірми "Захист рослин 2000" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 року (суддя Гаврилюк В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді: Кузьмишин О.М., Шелест С.Б.) у справі №823/603/17 за позовом Наукової виробничо-комерційної приватної фірми "Захист рослин 2000" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Наукова виробничо-комерційна приватна фірма "Захист рослин 2000" (надалі позивач, підприємство, платник податків) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 року №0000221401, яким підприємству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 509704 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 407763 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 101941 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами та даними господарської діяльності підприємства, з огляду на те, що факт поставки та зберігання товару в повній мірі підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, платіжними документами, тощо. Відсутність у позивача документів обліку наявності та використання мінеральних добрив свідчить про порушення положень законодавства, що регулює відповідні правовідносини, але жодним чином не спростовує реальність здійснення господарських операцій з поставки та зберігання мінеральних добрив.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підприємством не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків постачальниками і покупцями та не підтверджено можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Естер-Маркет" поставити позивачеві товар та надати послуги з його зберігання.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Позивач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у реальності здійснення господарських операцій та їх підтвердження даними бухгалтерського і податкового обліку. Вважає, що відсутність у позивача документів обліку наявності та використання мінеральних добрив свідчить про порушення положень законодавства, що регулює відповідні правовідносини, але жодним чином не спростовує реальність здійснення господарських операцій з поставки та зберігання мінеральних добрив.
06.12.2017 року позивачем подано до Суду заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі відповідно до статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем 02.04.2018 року подано до Суду клопотання про відкликання заяви про відмову від позову, в якому позивач наполягає на розгляді касаційної скарги по суті.
Розглянувши заяви позивача, Верховний Суд прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з огляду на наступне.
Частиною першою статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини шостої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.
Враховуючи, що позивач відкликав заяву про відмову від позову, Верховний Суд дійшов висновку про розгляд касаційної скарги позивача по суті заявлених вимог.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання податкового законодавства при проведенні господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Естер-Маркет" за період з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року, за результатами якої складено акт від 06.01.2017 року №4/23-01-14-01/31007472 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 року №0000221401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 509704 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 407763 грн. та за штрафними санкціями в сумі 101941 грн.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 04.04.2017 року №6885/6/99-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення податкового органу від 27.01.2017 року №0000221401 залишено без змін, а скарга платника податків - без задоволення.
Актом перевірки встановлено порушення підприємством вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень-вересень 2016 року у сумі на 407763 грн. по взаємовідносинам підприємства з Товариством з обмеженою відповідальністю "Естер-Маркет" за період з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року на загальну суму 2446580 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 407763,33 грн. Встановлено взаємовідносини з придбання хімічних добрив (міндобриво КАС-32, добриво азотне-фосфорне) на загальну суму 2409079,98 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 401513,33 грн. та з придбання послуг по зберіганню хімічних добрив на загальну суму 37500 грн., в тому числі податок на додану вартість на суму 6250 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2016 року між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Естер-Маркет" (Постачальник) укладено договір поставки №25. На підтвердження виконання умов договору поставки позивачем надано специфікації товару, видаткові та податкові накладні, картку рахунку 631 за 2016 рік по контрагенту, платіжні доручення та банківські виписки про рух коштів. Згідно наявних в матеріалах справи специфікацій відвантаження товару буде відбуватись на умовах самовивозу, адреса відвантаження товару: м.Дніпропетровськ, вул. Білостоцького,93. Натомість, за видатковими накладними місце складання визначено м. Бориспіль.
Судами також встановлено, що 01.06.2016 року між позивачем (Поклажедавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Естер-Маркет" (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання №37. На підтвердження виконання умов договору відповідального зберігання суду надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні на зберігання товару, платіжні доручення, видаткові накладні про відповідальне зберігання, товарно-транспортні накладні та договори оренди транспортних засобів.
Судами попередніх інстанцій встановлено ряд недоліків у первинних бухгалтерських документах, зокрема, видаткові накладні до договору поставки та видаткові накладні з відповідального зберігання складені не у місці передачі товару, а саме: у м.Бориспіль (а не місцем навантаження: м.Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93).
Крім того встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Естер-Маркет" не є виробником мінерального добрива, а реалізоване на адресу позивача добриво придбане у постачальників. Але, ТОВ "Естер-Маркет" не задекларовано придбання КАС-32, добрива азотно-фосфорне, яке в подальшому було реалізовано на користь позивача. Встановлено відсутність документів в підтвердження фізичної, технічної та технологічної можливості Постачальника виконати умови договорів, зокрема, щодо перебування на праві власності чи на праві оренди у товариства складських приміщень за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, буд. 93. В матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 93. В інформаційній довідці відсутні відомості про зареєстровані права Товариства з обмеженою відповідальністю "Естер-Маркет" на вказане нерухоме майно.
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а відповідно до пункту 44.2 вказаної статті для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Абзац перший пункту 198.2 цієї статті передбачає, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.