ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 812/714/16
адміністративне провадження № К/9901/41510/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 року (суддя Шембелян В.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 року (головуючий суддя Василенко Л.А., судді: Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.) у справі №812/714/16 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" до Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулась до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №0000181400 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 398458,75 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у сумі 318767 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 79 691,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення виходив з того, що перевищення бази оподаткування з податку на додану вартість над договірною вартістю товару не є постачанням сільськогосподарської продукції, а відтак таке перевищення має обліковуватись в загальній декларації з податку на додану вартість. Вважає, що перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг не є взагалі ані операцією, ані постачанням. Це лише величина, що використовується при розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість. Вказує, що висновки контролюючого органу про необхідність розрахунку собівартості поставлених товарів на підставі Звіту про основні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2013, 2014, 2015 роки (форма №50-сг) є помилковими.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Старобільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області від 08.06.2016 року №0000181400 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 398458,75 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач перебував на спеціальному режимі оподаткування та користувався пільгою з податку на додану вартість, яка передбачена статтею 209 Податкового кодексу України. Розмір ставки та пільги з податку на додану вартість залежать від об`єкта оподаткування, а не від бази оподаткування, тому доводи відповідача щодо необхідності оподаткування за загальною ставкою податку на додану вартість є помилковими.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2017 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами, що для встановлення фактичної собівартості вирощеної власної сільськогосподарської продукції слід використовувати дані Звіту про основні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2013, 2014, 2015 роки (форма №50-сг). Вважає, що судами не враховано, що операція з перевищення фактичної собівартості над договірною ціною не є операцією з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених/наданих сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностей, а також на давальницьких умовах. Зазначає, що якщо фактична собівартість продукції, обрахована платником, перевищує договірну вартість поставленої сільськогосподарської продукції, то платник податку на дату розрахунку фактичної собівартості повинен скласти податкову накладну на суму перевищення фактичної собівартості над договірною вартістю з типом причини " 17", зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та збільшити податкові зобов`язання на зазначену суму. Зауважує, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що складається станом на початок звітного періоду.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 23.05.2016 року №38/1400-30090072 (надалі - акт перевірки).
На підстав акту перевірки податковим органом 08.06.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000181400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 398532,50 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями в сумі 318826 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 79706,50 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством задекларовано суму податку на додану вартість за грудень місяць 2015 року у сумі 2 686 906 грн.
Фактично собівартість проданого товару перевищує договірну ціну по виписаних податкових накладних, внаслідок чого у позивача були податкові зобов`язання з податку на додану вартість по декларації за грудень 2015 року на суму 318826 грн.
В ході проведення перевірки для визначення собівартості вирощеної товариством власної сільськогосподарської продукції, використані дані Звітів 50-сг за 2013-2015 роки.
Судами встановлено, що підприємство у період з 01.01.2013 року до 31.12.2015 року користувалося пільгою з податку на додану вартість, яка передбачена статтею 209 Податкового кодексу України, код пільги відповідно до Довідника пільг 14010450 - не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Підприємство при здійсненні операцій з постачання власно виробленої сільськогосподарської продукції визначає податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи з договірної вартості такої сільськогосподарської продукції, та складає за такою операцією податкову накладну, яку реєструє в Єдиному реєстрі податкових накладних і надає покупцю на його вимогу.
Судами встановлено, що товариство видало наказ від 15.01.2015 року №1/2, яким затвердило регламент розрахунку виробничої собівартості продукції власного виробництва. Наказом від 31.12.2015 року №41 встановлено собівартість готової продукції власного виробництва. Договірна ціна пшениці озимої 6 класу за договором від 31.07.2015 №ОР-31/07/2015 не перевищила визначену позивачем собівартість готової продукції.
Судами встановлено, що товариством 16.01.2016 року подано звітну податкову декларацію спеціального режиму оподаткування діяльності в сфері сільського господарства з податку на додану вартість за грудень 2015 року, де сума податку на додану вартість складає 4 163 150 грн., разом з розрахунком коригування сум податку на додану вартість, (Д1), розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунком питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг. В цій декларації та доданих до неї розрахунках відображені в тому числі господарські операції з повернення грошових коштів на власний рахунок позивача на підставі податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд", зокрема, від 10.10.2015 року №84 та розрахунку коригування показників до податкової накладної/ бухгалтерської довідки від 31.12.2015 року №222; від 10.06.2015 року №88 та розрахунку коригування показників до податкової накладної/ бухгалтерської довідки від 15.12.2015 року №71.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування відповідно до статті 209 Податкового кодексу України, що не заперечується сторонами у справі.
Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що відповідно до спеціального режиму оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 209.7 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.