ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 825/1820/16
адміністративне провадження № К/9901/22280/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу №825/1820/16
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Бородавкіної С.В., суддів Клопота С.Л., Скалозуба Ю.О., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року, постановлену в складі: головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів Кучми А.Ю., Мельничука В.П.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України) з вимогами: визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 15.09.2016 №473-16 про відмову у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язати відповідача провести повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
2. На обґрунтування вимог позивач зазначив, що він є членом "Об`єднаної громадянської партії", неодноразово затримувався правоохоронними органами, силовими структурами Республіки Білорусь за активну участь у роботі опозиційної партії, яка полягала у її фінансуванні. У зв`язку із наведеним, на рахунки підприємства "Ойл Транс", де він був директором, накладались арешти, проводились різного роду безпідставні перевірки. Також позивач наголосив, що в Республіці Білорусь у рамках існуючого державного ладу простежується чітка тенденція переслідування підприємців, тому є цілком обґрунтовані підстави відносити посадових осіб середнього і великого приватного бізнесу та їхніх помічників до певної соціальної групи, переслідуваної державними органами, шляхом відкриття щодо них політично-мотивованих кримінальних справ. Така була порушена і стосовно нього.
3. На думку позивача, зазначені обставини свідчать про наявність у нього ознак та умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2011 №3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон №3671-VI), для надання йому статусу біженця.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином Республіки Білорусь, що підтверджується копією національного паспорта від 14.06.2007 НОМЕР_1 (том 1, а.с.38-39).
5. 20 листопада 2008 року до відділу міграційної служби у Чернігівській області Державного комітету України у справах національностей та релігій (далі - відділ МС у Чернігівській області) надійшла та була прийнята до розгляду заява позивача про надання йому статусу біженця.
6. На підставі наданих ОСОБА_1 письмових доказів (том 1, а.с.40, 41, 50-52, 53-54, 55, 56-69, 70-75, 76, 77-78, 79-84, 85-86) провідним спеціалістом відділу МС у Чернігівській області складено висновок від 09.12.2008, в якому зазначено про доцільність прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 (том 1, а.с.87).
7. 09 грудня 2008 року відділом МС у Чернігівській області прийняте рішення №108 "Про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 " (том 1, а.с. 88).
8. У подальшому, співробітниками міграційної служби було повторно проведено співбесіду з позивачем, про що складено відповідний протокол від 26.01.2009 і на підставі наданих доказів (том 1, а.с.89-95, 97) складено висновок від 25.02.2009 №501-08 про доцільність надання ОСОБА_1 статусу біженця (том 1, а.с. 98-99).
9. 13 квітня 2009 року Державним комітетом України в справах національностей та релігій прийнято рішення №217-09 про відмову в наданні статусу біженця ОСОБА_1 відповідно до абзацу п`ятого статті 10 Закону України від 21.06.2011 №2557-III "Про біженців" (далі - Закон №2557-III), як особі щодо якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні (том 1, а.с. 100).
10. Уважаючи вказане рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом. Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року в справі №2а-9248/09/2570 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 13.04.2009 №217-09, зобов`язано Державний комітет України в справах національностей та релігій повторно розглянути питання про надання громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 статусу біженця відповідно до чинного законодавства (том 1, а.с.129-130).
11. На підставі цієї постанови Державним комітетом України в справах національностей та релігій прийнято рішення №17-09 про скасування рішення від 13.04.2009 №217-09 (том 1, а.с.101) і відповідно до наказу відділу МС у Чернігівській області №47 з 14.07.2009 розпочато процедуру оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 (том 1, а.с. 102).
12. Водночас працівниками міграційної служби було повторно проведено перевірку фактів та обставин наведених ОСОБА_1 у заяві про надання йому статусу біженця і на підставі аналізу отриманої інформації та документів (том, а.с.103, 104, 105-113, 114-116, 117-118, 123, 124, 125-128) прийнято висновок про можливість надання ОСОБА_1 статусу біженця (том 1, а.с. 119-121).
13. 30 липня 2009 року Державним комітетом України в справах національностей та релігій відповідно до абзацу другого статті 1 Закону №2557-III прийнято рішення №473-09 про надання статусу біженця ОСОБА_1 (том 1, а.с.122).
14. Водночас вказане рішення прийняте Державним комітетом України в справах національностей та релігій до набрання законної сили постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 червня 2009 року в справі №2а-9248/09/2570, яка постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2010 року скасована, та ухвалено рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2010 року в справі №2а-9248/09/2570, залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2011 року (том 1, а.с.131, 132).
15. 02 грудня 2010 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва в справі №2а-8503/10/2670 за позовом заступника Генерального прокурора України до Державного комітету України в справах національностей та релігій про визнання протиправним та скасування рішення, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року, адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним і скасоване рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 30.07.2009 №473-09 про надання статусу біженця громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 ; зобов`язано повторно розглянути питання щодо надання статусу біженця ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону №2557-ІІІ (том 1, а.с.134-136, 141-142). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2010 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року залишено без змін (том 1, а.с.151-152).
16. На підставі цієї постанови ДМС України рішенням від 19.09.2012 №25-12 скасовано рішення Державного комітету України в справах національностей та релігій від 30.07.2009 №473-09 про надання статусу біженця громадянину Республіки Білорусь ОСОБА_1 і зобов`язано Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (далі - УДМС України в Чернігівській області) повторно розглянути заяву позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (том, а.с.147). Так, УДМС України в Чернігівській області прийнято наказ від 25.09.2012 №142 про повторний розгляд заяви громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 щодо надання йому статусу біженця (том 1, а.с.148).
17. Уважаючи рішення відповідача від 19.09.2012 №25-12 протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом і постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 в справі №2а/2570/3115/2012 його адміністративний позов було задоволено, указане рішення ДМС України визнано протиправним (том 1, а.с.143-144).
18. 14 лютого 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ДМС України задоволено частково, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 змінено та зазначено, що підставою для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 є обставини, викладені в мотивувальній частині цієї постанови (том 1, а.с.145-146).
19. 05 жовтня 2015 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва в справі №2а-8503/10/2670 подання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну сторони виконавчого провадження задоволено та замінено сторону виконавчого провадження №47642384, а саме боржника - Державний комітет України в справах національностей та релігій на правонаступника - ДМС України (том 1, а.с.157, 158).
20. 14 січня 2016 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.12.2010 і ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.10.2015 в справі №2а-8503/10/2670 ДМС України прийнято рішення №5-16 про повторний розгляд УДМС України в Чернігівській області питання про визнання біженцем громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 (том 1, а.с.159).
21. Наказом УДМС України в Чернігівській області від 09.02.2016 №8 сектору в справах біженців і соціальної інтеграції відділу в справах іноземців, осіб без громадянства та протидії нелегальній міграції УДМС України в Чернігівській області наказано здійснити повторний розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребую додаткового захисту, громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 (том 1, а.с.160).
22. Заявника було проінформовано про прийняте рішення та запрошено до УДМС України в Чернігівській області для проведення процедурних дій (том 1, а.с.161, 162). Оскільки ОСОБА_1 до Управління не з`явився і не повідомив про причини неприбуття, наказом УДМС України в Чернігівській області від 23.02.2016 №15 розгляд його заяви було призупинено (том 1, а.с.166). Також ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2016 у справі №2а-8503/10/2670 відстрочено ДМС України виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.12.2010 до 09.07.2016 (том 1, а.с.167-168).
23. 12 липня 2016 року ОСОБА_1 прибув до УДМС України в Чернігівській області та надав пояснення щодо причин його неприбуття до Управління, також просив поновити розгляд його заяви (том 1, а.с.169).
24. З огляду на наведене УДМС України в Чернігівській області прийнято наказ від 12.07.2016 №69 "Про поновлення повторного розгляду заяви громадянина Республіки Білорусь про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту" (том 1, а.с.170). Наказом УДМС України в Чернігівській області від 15.07.2016 №72 продовжено строк повторного розгляду заяви ОСОБА_1 щодо визнання його біженцем до 18.08.2016 (том 1, а.с.179).
25. За результатами розгляду справи ОСОБА_1 на підставі заяви-анкети, протоколів співбесід, інформації по країні походження та інших матеріалів (том 1, а.с.180-187, 188-205, 206) головним спеціалістом УДМС України в Чернігівській області прийнято висновок від 17.08.2016, відповідно до якого умови, передбачені пунктами 1, 13 частини першої статті 1 Закону №3671-VI відсутні, а отже, йому доцільно відмовити у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (том 1, а.с.207-217).
26. Згідно зі статтею 10 Закону №3671-VI за результатами розгляду особової справи №501-08, ДМС України прийнято рішення від 15.09.2016 №473-16 про відмову ОСОБА_1 у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (том 1, а.с.218).
27. Як убачається з витягу журналу реєстрації видачі повідомлень, УДМС України в Чернігівській області 04.10.2016 направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, №115 (том, а.с.219, 220-221). Зазначене повідомлення було отримано ОСОБА_1 08.10.2016.
28. Уважаючи рішення ДМС України від 15.09.2016 №473-16 протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
29. Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 08 листопада 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року, відмовив у задоволенні адміністративного позову.
30. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті рішення було проведено збір і аналіз інформації про країну походження, про особу заявника, за наслідками перевірки якої не встановлено наявності фактичних доказів того, що побоювання позивача стати жертвою переслідувань в країні походження є реальними, а тому обґрунтовано прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у визнані його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
31. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що політичної діяльності чи діяльності, яку б можна було віднести до сприяння діяльності опозиційній владі політичної партії "Об`єднаної громадянської партії", протягом останніх 8 років позивач не здійснював, що підтверджується протоколом співбесіди і виключає можливість загрози його життю та здоров`ю за зазначеними ним обставинами.
32. Також позивач нині не є керівником підприємства "Ойл транс", на яке, як зазначає ОСОБА_1, здійснювався тиск правоохоронними органами Республіки Білорусь за фінансування опозиційної партії, оскільки воно ліквідовано в 2012 році (визнано банкрутом), а отже, соціальний статус позивача в Республіці Білорусь змінився і він не підпадає під визначення поняття "соціальна група", у зв`язку з чим відсутня обґрунтована можливість спричинення ОСОБА_1 шкоди при поверненні до Білорусі.
33. Суди попередніх інстанцій також наголосили, що в ході розгляду справи №2а-9248/09/2570 досліджувались обставини прибуття позивача на територію України та його відповідність статусу біженця. Так, Київським апеляційним адміністративним судом в ухвалі від 22 червня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2011 року, вже було встановлено, що ОСОБА_1 не відповідає критеріям, які визначають особу біженцем.
V. Провадження в суді касаційної інстанції
34. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
35. Касаційну скаргу скаржник мотивує тим, що він є членом політичної партії "Об`єднана громадянська партія". Наразі в Республіці Білорусь щодо нього досі відбувається переслідування державними силовими органами, зокрема шляхом відкриття політично-мотивованих кримінальних справ. На його неодноразові звернення щодо передачі вказаних матеріалів кримінальних справ для розгляду в Україну на підставі існуючих міждержавних договорів, позивач отримав відмову, яка вмотивована тим, що відповідно до законодавства України інкриміновані позивачу в Республіці Білорусь діяння не є кримінально караними в Україні.
36. Згідно з постановою Генеральної прокуратури України від 30.12.2013 відмовлено у видачі Республіці Білорусь ОСОБА_1 для притягнення його до кримінальної відповідальності. Однак скаржник наголошує, що стосовно нього на території країни походження винесена та не скасована на цей час постанова про взяття його під варту, що також підтверджено інформацією наданою Службою безпеки України про перебування позивача в розшуку бази Інтерпола за запитом Республіки Білорусь.
37. На думку скаржника, зазначені обставини переконливо свідчать про наявність у нього ознак та умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №3671-VI, для надання йому статусу біженця.
38. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
39. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
40. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
41. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М., суддям Шарапі В.М., Данилевич Н.А .
42. Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 27 квітня 2020 року №676/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.