ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 820/6695/13-а
адміністративне провадження № К/9901/35708/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 року (суддя Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року (головуючий суддя Курило Л.В., судді: Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.) у справі №820/6695/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Агросвіт" (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Київської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 року №0001062201 та №0001072201.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю висновків акту перевірки та спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 року №0001062201 та № 0001072201.
Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, податковий орган подав касаційну скаргу, за результатами розгляду якої ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.09.2016 року касаційну скаргу податкового органу задоволено частково, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2013 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищий адміністративний суд зазначив, що судами не досліджено та не надано оцінку фактичним обставинам у справі. Касаційний суд зауважив, що суду під час нового розгляду справи необхідно перевірити належним чином доводи сторін, встановити обставини щодо відповідності витрат позивача на оплату контрагентських баз даних, отриманих від інших суб`єктів господарювання.
За результатами нового розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 17.05.2013 року №0001062201 та № 0001072201.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з реального характеру поставки позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Надія ЛТД" баз даних, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями актів здачі-прийняття, податкових накладних, платіжних доручень; відповідності витрат на оплату цих баз даних цілям господарської діяльності позивача з огляду на наявність доказів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у суб`єктів господарювання, відомості щодо яких є в цих базах даних, та отримання ним прибутку від реалізації продукції переробки сільгоспсировини.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами, що сума позики за договорами не повернута та на підприємстві наявна кредиторська заборгованість. Зазначає, що товариство безпідставно включило до складу інших витрат підприємства витрати, пов`язані із сплатою відсотків за договорами позики. Вважає, що підприємством не використовувалися у господарській діяльності контрагентські бази даних, які придбавались ним за договорами купівлі-продажу.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в період з 29.03.2013 року по 18.04.2013 року проведено виїзну планову документальну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2013 року №1529/22.1-07/38158635 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.05.2013 року №0001062201, яким визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 632 272 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 316 136 грн., та №0001072201, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 241 472 грн.
Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки щодо порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 141.1 статті 141, пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено витрати у податковому обліку за 4-й квартал 2012 року на 2 241 472 грн., що відповідає сумі відсотків за користування позикою, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л". В акті перевірки зазначено, що частину коштів позики у сумі 25 379 000 грн. було направлено на цілі, які не мають зв`язку із господарською діяльністю, та за рахунок цих коштів надано безвідсоткову поворотну фінансову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю "АПК Надія". Актом перевірки встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2012 року на 830000 грн. за операціями з поставки від Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" інформаційних баз щодо контрагентів, використання яких у господарській діяльності не встановлено. У результаті цих порушень позивачем завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у податковому обліку за 4-й квартал 2012 року на 2 241 472 грн. та занижено податок на додану вартість у податковому обліку за грудень 2012 року на 632 272 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Надія ЛТД" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 30.11.2012 року №30/11-Б, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити контрагентську базу даних "Покупці". Також між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Надія ЛТД" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договори купівлі - продажу від 30.11.2012 року №30/11-1Б та №30/11-2Б, за умовами яких продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити контрагентські бази даних "Постачальники - сільхозвиробники" та "Інші постачальники". В підтвердження виконання умов наведених договорів позивачем надані акти здачі-приймання, податкові накладні та платіжні доручення.
Позивачем у грудні 2012 року було придбано 4010,207 тон насіння соняшнику на загальну суму 18 579 926,82 грн. В підтвердження зазначеного позивачем надано до суду договори поставки та видаткові накладні. Придбане насіння соняшнику позивачем передано на переробку до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пересічанський маслоекстраційний завод" відповідно до договору на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 19.07.2012 року №190712/02. В підтвердження цього позивачем надані акти звірки взаємних розрахунків та акти виконаних робіт. В підтвердження транспортування готової продукції підприємством надані договори про надання транспортних послуг, укладені з перевізниками, акти виконаних робіт та товарно-транспортні накладні.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про наявність доказів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у суб`єктів господарювання, відомості щодо яких є в конт рагентських базах даних, придбаних у "АПК Надія ЛТД" та отримання ним прибутку від реалізації продукції переробки сільгоспсировини.
Проте, Верховний Суд вважає наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, з огляду на таке.
За змістом підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (у редакції, чинній до 1 вересня 2013 року).
За приписами підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).