ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 806/132/17
адміністративне провадження № К/9901/41995/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року (суддя Нагірняк М.Ф.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 року (головуючий суддя Шевчук С.М., судді: Бучик А.Ю., Мацький Є.М.) у справі №806/132/17 за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення,
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.11.2016 року №0033271302, №0033511302 та рішення від 11.11.2016 року №0033371302.
Заявою від 10.03.2017 року позивач зменшив позовні вимоги, відкликавши позов в частині щодо визнання протиправним та скасування рішення від 11.11.2016 року №0033371302.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року позов в цій частині залишено без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновку податкового органу про наявність одночасного порушення вимог статей 126, 127 та 129 Податкового кодексу України при нарахуванні, утриманні та перерахуванні до бюджету податку з доходів (заробітної плати) фізичних осіб (працівників підприємства). Несвоєчасність перерахування цього податку та військового збору мала місце в окремих випадках, але була зумовлена виключно відсутністю коштів для своєчасної виплати заробітної плати.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 року, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 11.11.2006 року №0033271302 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 37171,25 грн. та №0033511302 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 2434,28грн.
Судові рішення обґрунтовані тим, що позивач під час виплати доходу здійснив дії щодо донарахування, утримання та сплату (перерахування) відповідних податків, які в силу положень Податкового кодексу України були зараховані до бюджету на погашення податкового боргу.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2017 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку відповідача, полягають у неврахуванні судами, що заробітна плата працівникам нараховувалась, проте не виплачувалась своєчасно. Вважає, що якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України. Посилається на те, що якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням передбаченого статтею 168 Податкового кодексу України строку, сплачує суму податку, застосуванню підлягають приписи статті 126 Податкового кодексу України. Якщо виплата доходу передувала сплаті податку, податковий агент має нести відповідальність за вимогами статті 127 Податкового кодексу України. Зазначає, що підприємством несвоєчасно сплачувалась заробітна плата працівникам, внаслідок чого підприємством несвоєчасно перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб, чим порушено підприємством вимоги підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. Зауважує, що податковим органом застосовано штрафну санкцію на підставі статті 127 Податкового кодексу України лише у тих випадках, коли виплата заробітної плати передувала виплаті військового збору, на суми, сплата яких не відбулась.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в період з 30.09.2016 року по 21.10.2016 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 28.10.2016 року (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.11.2016 року №0033271302, яким застосовано фінансову санкцію в сумі 55 832,26 грн. та пеню в розмірі 17017,49 грн., №0033511302, яким застосовано фінансову санкцію в сумі 4043,86 грн. та пені в розмірі 483,71 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем в день виплати заробітної плати найманим працівниками нараховувався, утримувався та перераховувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір до бюджету, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку.
Скаржник у доводах касаційної скарги не спростовує вказаних обставин, однак вважає, що перерахування податків не відбулося, оскільки сплачені кошти були зараховані податковим органом на погашення заборгованості за попередні платежі.
За приписами підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
За змістом підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.