ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 808/3612/16
адміністративне провадження № К/9901/41913/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2017 року (суддя Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 року (головуючий суддя Богданенко І.Ю., судді: Уханенко С.А., Дадим Ю.М.) у справі №808/3612/16 за позовом Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Розівська дослідна станція Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (надалі - позивач, дослідна станція, підприємство, платник податків) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 року №0001011400 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 546 573,17 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 386 643,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані незгодою позивача із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки щодо реалізації не сільськогосподарської продукції або сільськогосподарської продукції не власного виробництва. Вважає, що дослідна станція правомірно відобразила податкові зобов`язання з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість сільськогосподарського виробника, а податковий орган протиправно збільшив податкові зобов`язання з податку на додану вартість.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 року №0001011400 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1546573,17 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 386 643,29 грн.
Судові рішення вмотивовані безпідставністю висновків податкового органу про те, що сільськогосподарська продукція, вироблена, вирощена на земельних ділянках на які не оформлено (не зареєстровано) договори оренди, не може вважатись власно виробленою продукцією з метою спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 року і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку скаржника, полягають у неврахуванні судами, що сільськогосподарська продукція, вироблена, вирощена на земельних ділянках, на які не оформлено (не зареєстровано) договори оренди, не може вважатися власно виробленою продукцією з метою застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Вважає, що судами не враховано відсутність укладених договорів оренди земельних ділянок, на яких вирощувалась сільськогосподарська продукція. Зазначає, що сума доходу, отримана підприємством з цих земель повинна відображатись та оподатковуватись підприємством на загальних підставах. Посилається на те, що підприємством не ведеться облік у розрізі кожного паю, кількості врожаю та витрат на кожну земельну ділянку.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт від 24.10.2016 року №1792/08-15-1400/00496722 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за загальною декларацією на суму 1601957 грн. та завищення податку на додану вартість за спеціальною декларацією, яка підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства на суму 1575261 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.11.2016 року №0001011400, яким позивачу збільшену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1985587,75 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1 588 471 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 397 117,75 грн.
Спірним питанням є збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 546 573,17 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 386 643,29 грн.
В акті перевірки встановлено, що у 2013 році на загальну площу 4117,00 га відсутні належним чином укладені договори оренди земельних ділянок в розмірі 1109,3877 га, у 2014 році на загальну площу 4124,00 га відсутні належним чином укладені договори оренди земельних ділянок на 912,3619 га, у 2015 році на загальну площу 4515,00 га відсутні належним чином укладені договори оренди земельних ділянок на 985,5389 га. При цьому, контролюючий орган в якості не належно оформлених договорів оренди посилається на відсутність їх реєстрації.
Податковим органом вирахувано, що питома вага земельних ділянок, які використовувались всупереч діючому законодавству згідно відомостей статистичної звітності форми 50-сг за 2013 рік складає 26,94%; питома вага земельних ділянок, які використовувались всупереч діючому законодавству згідно відомостей статистичної звітності форми 50-сг за 2014 рік складає 22,12%; питома вага земельних ділянок, які використовувались всупереч діючому законодавству згідно відомостей статистичної звітності форми 50-сг за 2015 рік складає 21,82%.
На думку контролюючого органу, сума доходу, отримана підприємством з таких земель повинна відображатись та оподатковуватись на загальних підставах.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01.01.2009 року підприємство зареєстровано податковим органом в якості суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. З 01.01.2015 року позивач є платником єдиного податку 4 групи. Основним видом діяльності позивача, відповідно до КВЕД є 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. У зв`язку із чим, у перевіряємому періоді позивач подавав до податкового органу дві декларації: Декларацію (спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства) - податкова декларація з податку на додану вартість, яка відображає результати операцій з реалізації сільськогосподарських товарів (послуг); декларацію (загальну) - податкова декларація з податку на додану вартість, яка відображає результати операцій з реалізації несільськогосподарських товарів (послуг).
Судами також встановлено, що позивач має у постійному користуванні землі для ведення сільського господарства згідно з державним актом на право постійного користування землею від 05.12.1995 року у розмірі 1826,7 га. Позивачем укладені договори оренди земельних паїв з фізичними особами на загальну площу 1023,3846 га. Дослідною станцією укладено договори оренди земельних ділянок з Розівською державною адміністрацією у 2010, 2013 та 2014 роках на загальну площу 157,5279 га.
Натомість, скаржник у касаційній скарзі наполягає на тому, що під час проведення перевірки документів встановлено відсутність належним чином оформлених договорів оренди земельних ділянок, яка використовувалась підприємством у господарській діяльності (вирощувались зернові, насіння соняшника, тощо), а отже виручка від реалізації продукції, вирощеної на цих земельних ділянках повинна оподатковуватись на загальних підставах.
Але, Верховний Суд не може погодитись з доводами скаржника з наступних підстав.
Пунктом 209.1 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Пунктом 209.2 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
За змістом пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.