ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2021 року
м. Київ
справа № 823/1181/18
адміністративне провадження № К/9901/63292/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 823/1181/18
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дії, визнання протиправним висновку, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, прийняте в складі: головуючого судді Гаврилювака В.О., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Коротких А.Ю., Мєзєнцева Є.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮУ, відповідач) з вимогами:
1.1 визнати протиправними дії МЮУ щодо надання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 20 листопада 2017 року з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
1.2. визнати протиправними дії МЮУ щодо надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 29 грудня 2017 року з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону України "Про звернення громадян";
1.3. визнати протиправним висновок МЮУ за підписом заступника Міністра юстиції України - Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини І. Ліщини, зазначений у листі від 28 грудня 2017 року №50930/Л-29051/5, про те, що рішення Великої Палати Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви № 46852/13 та ін.) не підлягає виконанню;
1.4. визнати протиправною бездіяльність МЮУ щодо ненадання відповіді на скаргу від 29 грудня 2017 року про дискримінацію ОСОБА_1 щодо повідомлення ЄСПЛ Уряду України за заявою № 20603/15 у справі "Lymarenko v. Ukraine";
1.5. визнати протиправною (з 06 листопада 2017 року) бездіяльність МЮУ щодо непідготовлення і ненадіслання протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви № 46852/13 та ін.) статусу остаточного для опублікування в газеті "Урядовий кур`єр" стислого викладу Рішення українською мовою;
1.6. визнати протиправною бездіяльність МЮУ щодо невиконання стосовно ОСОБА_1 (заява №20603/15 у справі "Lymarenko v. Ukraine") остаточного рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року №46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України";
1.7. зобов`язати МЮУ надати відповідь на скаргу від 29 грудня 2017 року щодо дискримінації ОСОБА_1 - відсутності забезпечення прав і свобод особи та відсутності забезпечення рівних можливостей в сфері правосуддя щодо повідомлення ЄСПЛ Уряду України про заяву №20603/15 у справі "Lymarenko v. Ukraine":
1.8. зобов`язати МЮУ підготувати та надіслати для опублікування в газеті "Урядовий кур`єр" стислий виклад Рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2017 року № 46852/13 у справі "Бурмич та інші проти України" українською мовою;
1.9. зобов`язати МЮУ відповідно до статей 6 та 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вжити вичерпних дій щодо виконання Рішення Великої Палати Європейського суду у справі "Бурмич та інші проти України" (заяви №46852/13 та ін.) стосовно ОСОБА_1 (заява № 20603/15 у справі "Lymarenko v. Ukraine");
1.10.стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду, завдану порушенням Законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про звернення громадян" і "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також протиправною бездіяльністю МЮУ та бездіяльністю заступника Міністра юстиції - Уповноваженого у справах ЄСПЛ - ОСОБА_1 у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ЄСПЛ за його заявою в справі "Бурмич та інші проти України" (заява №46852/13 та інші) 12 жовтня 2017 року ухвалив остаточне рішення, яким поклав на Україну обов`язок відшкодувати йому та іншим заявникам шкоду за системну проблему, пов`язану з тривалим невиконанням рішень національних судів.
3. Як зазначає позивач, він звертався до відповідача з інформаційним запитом і скаргою, зміст яких був пов`язаний з невиконанням вказаного рішення ЄСПЛ.
4. Проте відповідь на вказані запит і звернення відповідач надав несвоєчасно, а їхній зміст, на думку позивача, свідчить про відмову відповідача виконувати остаточне рішення ЄСПЛ.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 звернувся до МЮУ з інформаційним запитом від 23 листопада 2017 року № Л-29051, в якому, посилаючись на статтю 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", просив повідомити та надати таку публічну інформацію:
5.1. чи одержано та коли органом представництва офіційне повідомлення про набуття статусу остаточного рішенням ЄСПЛ "Бурмич та інші проти України" (заява №468/13 та ін.) від 12.10.2017;
5.2. в якому номері газети "Урядовий кур`єр" опублікований стислий виклад рішення ЄСПЛ "Бурмич та інші проти України" (заява №468/13 та ін.) від 12.10.2017;
5.3. посилання на вебсторінку МЮУ та посилання на вебсторінку газети "Урядовий кур`єр", де міститься переклад вказаного рішення українською мовою;
5.4. коли органом представництва будуть виконані приписи пункту "а" частини першої статті 7 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
6. У відповідь на запит позивача МЮУ листом від 28 грудня 2017 року №50930/Л-29051/5 повідомило, що рішення Великої Палати ЄСПЛ в справі "Бурмич та інші проти України" (заява №46852/13 та інші) від 12 жовтня 2017 року надійшло до МЮУ 24 жовтня 2017 року.
7. Також у вказаному листі зазначено, що на національному рівні процес координації виконання рішень ЄСПЛ урегульовано, серед іншого, Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та Законом України "Про виконавче провадження", а також те, що вказане рішення ЄСПЛ про вилучення ЄСПЛ справ зі свого реєстру є рішенням, яке, відповідно до зазначених законів, не підлягає виконанню, та що здійснюється автентичний переклад цього рішення, який буде розміщено на офіційному сайті МЮУ.
8. 29 грудня 2017 року позивач звернувся на урядову "гарячу лінію" до Міністра юстиції України зі скаргою, у якій вимагав ужити вичерпних заходів для поновлення порушених прав ОСОБА_1 і законних інтересів відповідно до рішення ЄСПЛ "Бурмич та інші проти України" (заява № 46852/13 та інші):
8.1. перерахувати грошові кошти на виконання рішення національних судів, які стосуються прав позивача і законних інтересів;
8.2. перерахувати йому грошові кошти справедливої сатисфакції за порушення Україною статті 6 параграф 1 (право на судовий розгляд упродовж розумного строку), статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту), та статті 1 Протоколу Першого (захист власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
8.3. належним чином розглянути запит на інформацію від 20 листопада 2017 року, надати відповідь на нього та в добровільному порядку відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн, завдану йому неналежним виконанням посадовими особами МЮУ вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації";
8.4. про вжиті заходи та наслідки розгляду цієї скарги повідомити відповідно до статей 16, 20 Закону України "Про звернення громадян" в 15-ти денний термін від дня отримання.
9. 14 лютого 2018 року МЮУ надіслало ОСОБА_1 лист №5123/Л-242/5.2.2, у якому відповідач указав, що попередня заява позивача була зареєстрована в МЮУ як звернення громадянина та, відповідно, відповідь на нього була надана відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян" листом від 28 грудня 2017 року № 50930/Л-29051/5.
10. Щодо сплати справедливої сатисфакції за рішенням ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України" (заява №46852/13 та ін.) повідомлено, що вказаним рішенням ЄСПЛ не присудив справедливу сатисфакцію жодному із заявників.
11. Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві неправомірними діями органу чи посадової особи при розгляді скарги ОСОБА_1, повідомлено, що відповідно до статті 25 Закону України "Про звернення громадян" розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
12. Уважаючи, що відповідач розглянув його запит і звернення з порушенням встановлених у законі строків і надав на них необґрунтовані відповіді, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
13. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково:
13.1. визнано протиправними дії МЮУ щодо надання відповіді на запит на інформацію ОСОБА_1 від 20 листопада 2017 року з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації";
13.2. визнано протиправними дії МЮУ щодо надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 29 грудня 2017 року з порушенням строку, встановленого статтею 20 Закону України "Про звернення громадян";
13.3. у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
14. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що запит позивача від 23 листопада 2017 року №Л-29051за своїм характером і змістом запитуваної інформації був інформаційним, тому відповідь на нього відповідач мав надати в порядку та строки, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".
15. Водночас, як установили суди попередніх інстанцій, указаний інформаційний запит відповідач розглянув як звернення відповідно до положень Закону України "Про звернення громадян".
16. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт несвоєчасного розгляду скарги позивача.
17. Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обов`язковому виконанню Україною відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають остаточні рішення ЄСПЛ у справі проти України, якими, зокрема, визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) та щодо справедливої сатисфакції у справі проти України.
18. Суди попередніх інстанцій уважали, що рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України" (заява №46852/13 та ін.) в частині заяви позивача є остаточним, однак є не тим рішенням, яке, у розумінні пунктів "а" і "б" Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", має виконуватися згідно з вимогами цього Закону щодо позивача, адже вказаним рішенням заяву позивача №20603/15 вилучено з реєстру ЄСПЛ і передано її для вжиття заходів загального характеру під наглядом Комітету Міністрів Ради Європи.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
19. У касаційній скарзі позивач, стверджуючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
20. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій, заперечуючи обов`язок відповідача опублікувати переклад рішення ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України" (заява № 46852/13 та ін.), знехтували положеннями статті 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якого суди мають застосовувати офіційний переклад рішення ЄСПЛ, що надрукований в офіційному виданні.
21. Позивач також уважає, що відмова задовольнити вимогу щодо опублікування офіційного перекладу в справі "Бурмич та інші проти України" (заява №46852/13 та інші) порушує його право на доступ до публічної інформації, яка становить значний суспільний інтерес.
22. За доводами позивача висновок судів попередніх інстанцій про те, що рішення ЄСПЛ у справі "Бурмич та інші проти України" (заява №46852/13 та інші) не підлягає виконанню суперечить змісту цього рішення, в якому вказано, що Україна зобов`язана вжити заходів загального характеру та сплатити йому компенсацію.
23. У частині вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин застосовано положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4, яка не є джерелом права. При цьому суди попередніх інстанцій проігнорували його посилання на релевантну практику ЄСПЛ у справах "Недайборщ проти Російської Федерації" (заява №42255/04), "Антипенко проти Російської Федерації" (заява №33470/03), "Пшеничний проти Російської Федерації" (заява №30422/03).
24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
25. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Стрелець Т.Г., суддів Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
26. Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
27. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 07 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
28. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
29. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
31. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.